Василівка (Очаківська міська громада)

Васи́лівка (попередня назва — Олександрівка, інша назва — Шкадівка) — село в Україні, в Очаківській міській громаді Миколаївського району Миколаївської області. Населення становить 382 особи.

село Василівка
Автобусна зупинка у Василівці поблизу клубу
Автобусна зупинка у Василівці поблизу клубу
Автобусна зупинка у Василівці поблизу клубу
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Миколаївський район
Громада Очаківська міська громада
Облікова картка с. Василівка 
Основні дані
Населення 382 (2001)
Площа 1,433 км²
Густота населення 266,57 осіб/км²
Поштовий індекс 57555
Телефонний код +380 5154
Географічні дані
Географічні координати 46°31′44″ пн. ш. 31°47′25″ сх. д. / 46.52889° пн. ш. 31.79028° сх. д. / 46.52889; 31.79028Координати: 46°31′44″ пн. ш. 31°47′25″ сх. д. / 46.52889° пн. ш. 31.79028° сх. д. / 46.52889; 31.79028
Середня висота
над рівнем моря
м
Водойми Дніпровський лиман
Місцева влада
Адреса ради 57500, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, м. Очаків, вул. Соборна, 7-А
Карта
Василівка. Карта розташування: Україна
Василівка
Василівка
Василівка. Карта розташування: Миколаївська область
Василівка
Василівка
Мапа
Мапа

CMNS: Василівка у Вікісховищі

Станом на листопад 2022 року Василівка є найбільшим з трьох населених пунктів Миколаївщини (разом з Покровкою і Покровським), що через своє розташування на Кінбурнському півострові досі перебувають під російською окупацією.

Населення

ред.

Мовний склад

ред.

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 343 89,79 %
Російська 39 10,21 %
Разом 382 100,00 %

Історія

ред.

Спочатку селом володів син полковника Сидора Білого капітан-лейтенант Олександр Білий, і воно мало назву Олександрівка, а коли перейшло в спадщину до внука першого та сина останнього Василя — отримало назву Василькове. Уперше в письмових джерелах ця назва згадується 1787 року й такою була його назва на початку ХІХ ст. (за іншими джерелами — Васильківка).

В історії села значну роль відіграли нащадки польського дворянського роду Скадовських, представники яких переселилися в Україну. На Кінбурнській косі вони заснували родове село Скадовка з кількома хуторами. Найвідоміший представник «херсонської» гілки Сергій Балтазарович Скадовський з часом подарував Скадовку та землі навколо неї своїй доньці Єлизаветі. Вона, одружившись із поміщиком із Катеринославської губе��нії Лубенковим, була господаркою 12 тис. десятин землі на Кінбурнській косі. Лубенков переселив до Скадовки своїх селян-кріпаків з Катеринославської губернії, й вони стали першими жителями с. Скадовки, назва якої згодом трансформувалася у Шкадовку.

У 1861 році мешканці села отримали волю. До цього часу Василькове і Шкадовка з'єднались і утворилось одне село. Після скасування кріпацтва і злиття двох сіл було обрано спільну нову назву — Василівка. В архівних документах за 1886 рік згадується вже Василівка. Ця назва існує дотепер.

Станом на 1886 рік у селі Покровської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії мешкало 235 осіб, налічувалось 40 дворових господарств, існувала лавка[2].

Освіта і культура

ред.
 
Селищна школа. 2017 р.

У Василівці є школа, клуб, бібліотека. Школу на початку минулого століття збудовано на кошти Григорія Матвійовича Капусти, нащадка кошового осавула з війська Богдана Хмельницького. У той час його родина була найбагатшою на півострові. Біля Василівки багато топонімів, пов'язаних із прізвищем родини Капустів — Капустяний сарай, озеро Капустяне, озеро Млинове, Панська сага. У 1896 році сприяв відкриттю двокласної церковноприходської школи у с. Василівка, де першою вчителькою стала його донька Ганна Григорівна. На початку 1920 р. Григорія Капусту було заарештовано і згодом знищено. До кінця 30-х років XX ст. було репресовано більшість нащадків козацького роду. Людей з прізвищем Капуста нині на Кінбурні нема.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

Посилання

ред.

Література

ред.
  • Твердовська Л П. Хроніки землі Кінбурнської/ Любов Твердовська.- Миколаїв: СПД Румянцева Г. В., 2019—108
  • Любов Твердовська. Історичними стежками Кінбурнської коси. - Миколаїв, 2015. - 100 с. з іл.
  • Светлана Кустова, Елена Ивашко. Сергей Гаврилов. Кинбурнская коса: книга-альбом. - К.: Изд-во "Геопринт", 2010. - 144 с.