Розстріляне відродження (антологія)
«Розстріляне відродження: Антологія 1917—1933: Поезія—проза—драма—есей» — антологія творів українських поетів та прозаїків 1920-1930-х років. Антологія впорядкована українським літературознавцем Юрієм Лавріненком і видана в 1959 році у Парижі з ініціативи і коштом Єжи Ґедройця.
Автор | упорядник Ю.Лавріненко |
---|---|
Мова | українська |
Жанр | антологія |
Видавництво | "Культура" (Париж, Франція) |
Видано | 1959 |
З історії видання
ред.Юрія Лавріненка для праці з укладання антології української літератури 1920-1930-х років Ґедройцю порекомендував Юрій Шевельов.
Книга з'явилась у Бібліотеці [Архівовано 5 жовтня 2012 у Wayback Machine.] паризької «Культури» 1959 року. Термін «розстріляне відродження» належить Єжи Ґедройцю. Це формулювання як пропозиція назви книжки вперше з'явилося у листі Ґедройця до Лавріненка ��ід 13 серпня 1958 року: "Щодо назви. Чи не було би, може, добре дати як загальну назву: "Розстріляне відродження. Антологія 1917—1933 etc. «Назва тоді звучала би ефектно. З другого боку, скромна назва „Антологія“ може тільки полегшити проникнення за залізну завісу. Що Ви думаєте?»
Після виходу книжки Єжи Ґедройць коштом редакції надіслав був рецензійні примірники антології до Спілки Письменників у Києві та до українських радянських журналів, а також використовував кожну можливість, легальну й нелегальну, аби доправити книгу «за залізну завісу». Після видання антології Лавріненка термін Ґедройця «розстріляне відродження» набув значного поширення в українському публічному вживанні.
Матеріали для видання Юрієві Лавріненку доводилося розшукувати по тогочасних періодичних виданнях, в бібліотеках та архівах (Архів-музей Української вільної академії наук у США, приватний архів А. Любченка, славістичний відділ Публічної бібліотеки у Нью-Йорку, приватні збірки С. Гординського, Г. Костюка, В. Порського, Й. Гірняка, О. Буревій та ін.) брати з рукописних копій тощо.
Матеріалами та порадами також допомогли Ю. Шевельов, Л. Лиман, І. Кошелівець, В. Барка, В. Гришко, Яр Славутич та ін.
Структура антології
ред.У передмові до видання Ю. Лавріненко, упорядник, написав про принцип і техніку підбору:
До збірки добиралося тільки з того матеріялу, що був друкований (зрідка — тільки писаний) на Україні — головно в УРСР — за період 1917 —1933 і що після 1933 року був заборонений і знищений наслідком нового курсу Москви на розгром і колоніяльну провінціялізацію України.
Упорядник зазначив, що частина із заборонених творів з'являлася друком під час окупації західноукраїнських земель (1939 —1946), а також протягом 1956 —1958 років, однак здебільшого вони були із різними «поправками». Основний принцип був «давати тільки те, що після терористично-голодового удару Москви по Україні 1933 року було вилучене із вжитку». Також не представлені твори написані в еміграції, бо «це антологія того, що було в УРСР до 1933 року».
Антологія складається із чотирьох розділів: поезія, проза, драма та есей. Найповніше представлено саме поезію, оскільки, по-перше, саме вона «вела перед у літературі тієї доби», а по-друге, за браком місця — «в одному томі неможливо охопити навіть найважливіші зразки прози, драми й есею». Автори розташовані «за датою появи їх першої після 1917 року книжки».
Поезія
ред.- Павло Тичина — поезії зі збірок «Соняшні клярнети», «Замість сонетів і октав», «Плуг», «Вітер з України», «В космічному оркестрі»; вірші «Пам'яті тридцяти»[1] («Нова Рада», 1918); «З кримського циклу» (присвячений М. Рильському) («Життя й революція», 1926), «Чистила мати картоплю…» (альманах «Вапліте», 1926);
- Максим Рильський — поезії зі збірок «Під осінніми зорями», «Синя далечінь», «Поеми», «Крізь бурю і сніг», «Тринадцята весна», «Де сходяться дороги», «Гомін і відгомін»; переклад вступу до поеми «Пан Тадеуш» А. Міцкєвича;
- Яків Савченко — вірші «Він вночі прилетить на шаленім коні…» («Поезії», 1918), «Стоїть. Як віск. І скорбно плаче…» (антологія Б. Кравціва «Обірвані струни», 1955), «Сонце під голови» (мартиролог Яр Славутича «Розстріляна муза», 1955);
- Дмитро Загул — вірші «За непроглядною заслоною…» («ЛНВ», 1919), «Я чую пісню, мов крізь сон…» («Обірвані струни», 1955);
- Михайль Семенко — вірші «Бронзове тіло», «Кондуктор», «Океан» («Обірвані струни», 1955); «Дні неминучі» («П'єро задається», 1918);
- Олекса Слісаренко — вірші «Уот Уітмен», «На пасіці» («Обірвані струни», 1955), «Пам'яті Гната Михайличенка» («На сполох», 1921), «Іней» («Вапліте», 1927); «Осінь» («Червоний шлях», 1926);
- Микола Зеров — поезії зі збірки «Камена» (1924) та зібрання творів «Sonnetarium» (1948)[2]; вірш «HOI TRIAKONTA» (Ю. Клен «Спогади про неоклясиків», 1947);
- Василь Еллан (Блакитний) — поезії «Після Крейцерової сонати» («Червоний шлях», 1925), «Повстання Андрія Заливчого» (журнал «Мистецтво», 1919), «Удари молота і серця» («Удари молота і серця», 1920), «Нескінчений малюнок» («Червоний шлях», 1925);
- Василь Чумак — вірші «Несли твою труну…» (С. Єфремов «Історія української літератури» т.2, 1919), «Ряд хаток, пошарпані, подерті…» («Обірвані струни», 1955), «Я порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліття…» («Червоний вінок», 1919), «Бурями сійтеся, бурями…» («Вперед», 1925), «Революція» («Вперед», 1928);
- Майк Йогансен — вірші «Я знаю: загину…», «Люблю тебе — не знаю слів…», «Дні мої, мої дивні діти…», «Посуха», «Голод», «Ви, що не знаючи мети…», «Колискова», «Ясень», «Овес росте край неба у пісках» («Обірвані струни», 1955); «Поля синіють вечорами…», «Заячий вечір. Сніг…», «Революція», «Метемфісис», «Випливає чапля з туманів» («Розстріляна муза», 1955); «Весна» (альманах «Квартали», 1924); «Ось іду по рейці…» («Червоний шлях», 1926); «Поезія», «Верніться!», «Вікно зимового періоду», «Мисливська леґенда», («Літературний ярмарок», 1929); «Ах, життя моє…» («Ясен», 1930);
- Володимир Сосюра — вірші «Уже зоря золоторога…», «Степ», «Маки», «Маґнолії лимонний дух…», «Такий я ніжний…», «З вікна» («Поезії», т.1, 1929); «І знову дні руді та бурі…», «Сад» (уривок) («Поезії», т.3, 1930); «Залізниця» (уривок із поеми) («Залізниця», 1924); «Мазепа» (уривки з поеми) («Життя й революція», 1929); «Два Володьки» (уривок) («Гарт», 1930); «Серце» (уривки) («Червоний шлях», 1930);
- Володимир Свідзінський — вірші «Ударив дощ, заколихав…» («Антологія української поезії» В. Державина, 1957); «Десь дощ іде…» («Розстріляна муза», 1955); «З книги „Вересень“» («Обірвані струни», 1955); «Розхиляю колосся, іду…», «Тільки в вечірньому мороці», «Одступається небо…», «Зрада», «Маятник натомився…», «Баляда третя», «Холодна тиша…», «Пам'яті З. С-ської», «Лице люстра…», «І довго шукав я живущої води…» (з недрукованої книжки «Медобір»);
- Павло Филипович — вірші «Дивись, дивись: безмежні перелоги…», «Єдина воля володіє світом…», «На поталу камінним кригам…», «Заклинаю вітер і хмари…», «Не хижі заклики пожеж…», «Я — робітник в майстерні власних слів…», «Коли летять, як сиві зграї…», «Білявий день втомився і притих…» (зі збірки «Земля і вітер», 1922); «Минула ніч тривожно і безславно…», «Кому не мріялось, що є незнана Муза…», «Закликав червень чарівну теплінь…», «Жовтих плям тривожне коло…», «Хилиться сумно і гнівно…», «І десь надійшло наостанку…», «Місяця срібний дзюб…», «Візьмеш у жменю сонного насіння» (збірка «Простір», 1925); «Мономах» («Червоний шлях», 1923); «Епітафія неоклясикові» (Ю. Клен «Спогади про неоклясиків», 1947);
- Тодосій Осьмачка — вірші «Плугатар» (С. Єфремов «Історія українського письменства», 1919 (1923)); «Колісниця», «Регіт» («Круча», вид-во «Слово», 1922); «На Ігоревім полі» («Скитські вогні», 1925); «Голота», «Ідуть селяни в темні далі босі…», «Деспотам» («Клекіт», 1929);
- Ґео Шкурупій — вірші «Семафори» (журнал «Семафор у майбутнє», 1922), «Голод» («Жарини слів», 1925), «Пісня зарізаного капітана» («Розстріляна муза», 1955);
- Дмитро Фальківський — вірші «Час колесами чавунними» (уривок) («Життя й революція», 1925), «Одна нога в стременах…» («Життя й революція», 1926), «Зійшлись обоє на багнетах…» («ВАПЛІТЕ», 1927);
- Василь Бобинський — поема «Смерть Франка» (уривок) («Червоний шлях», 1926), «Чорнозем» (уривок) («Західна Україна», 1927);
- Михайло Драй-Хмара — вірші із циклу «Молода весна»: «Одцвітають півонії! Кров'ю…» («Нова думка»[3]), «Поки не вмру, не перестану…» («Нова думка», 1920); «Я полюбив тебе на п'яту голодну весну…» («Зоря», 1925); «Зоріти ніч і бути з вами…», «Шехерезада» (IV) («Зоря», 1926); «Під блакиттю весняною…» («Проростень», 1919 —1926), «Мати», «І знов, як перший чоловік…», «Розлютувався лютий надаремно…», «Вона жива і нежива…», «Ще губи кам'яні…», «Прощання з Поділлям», «Горять священні орифлями…», «Я світ увесь сприймаю оком…» («Проростень», 1926); «Серпневий прохолонув вар…» («Життя й революція», 1925); «Перед грозою» («Життя й революція», 1926); «З Махара» («Життя й революція», 1929); «Шехерезада» (ІІ) («Червоний шлях», 1923); «Шехерезада» (IV) («Червоний шлях», 1923); «Долі своєї я не кляну…» («Червоний шлях», 1925); «Лебеді» («Літературний ярмарок», 1928); «І знов обвугленими сірничками…»[4] (Ю. Клен «Спогади про неоклясиків», 1947);
- Євген Плужник — «Я — як і всі. І штани з полотна…», «Для вас, історики майбутні…», «Уночі його вели на розстріл…», «Притулив до стінки людину…», «Зустрів кулю за лісом…», «…І ось ляжу, — родючий гній… », поеми «Галілей» (уривок), «Канів» (уривок) («Дні», вид-во «Глобус»1926); «Косивши дядько на узліссі жито…» («Рання осінь», вид-во «Маса», 1927); «Ніч… А човен — як срібний птах…», «Тепер на півночі горять сніги…», «Що менше слів, то висловитись легше…», «Подолано упертість Ізабелли…», «Мовчи! Я знаю. За всіма словами…», «Вона зійшла до моря…» («Рівновага», 1948);
- Леонід Чернов (Малошийченко) — «Шляхи під сонцем», «Сонце й серце» (уривок) («Наші дні», 1942); «…Ти робиш нині сам свою історію…», «Харків» (уривок) («На розі бур», 1933);
- Степан Бен — «Дзвенять хрущі, цвітуть черешні…» («Нова громада», 1923); «Польова зустріч» («Червоний шлях», 1924); «О, хутори…» («Життя й революція», 1926); «Ода» («Червоний шлях», 1930);
- Микола Бажан — «Кров полонянок», «Залізнякова ніч», «Дорога», «Нічний рейс», «Ґетто в гумані», «Будівлі», «Гофманова ніч», «Розмова сердець», «Слово о полку» («Поезії», 1930); «Сліпці» (уривок) («Життя й революція», 1931);
- Марко Вороний — вірші «Отчизна», «Візія», «Бондарівна», «Слово» («Світ», 1926);
- Василь Мисик — «Олень» («Трави», 1926); «Трави» («Червоний шлях», 1923); «З півдня темніє обрій» (уривки), «Під Івана Купала» («Літературний ярмарок», 1929); «Конкістадори» («Обірвані струни», 1955);
- Олекса Влизько — «Замість прологу», «Романтикові», «Серце» («За всіх скажу», 1927); «Чую, чую…» («Життя й революція», 1926); «Порт» («Життя й революція», 1927); «Туман», «Рейд», «Матроси», «Рейс», «Одлетіла конвалійна Леда…», «Можна заспокоїтись», «Плякат одлиги» («Живу, працюю», 1927); «…І я тоді ставав на перехресті…» («Антологія української поезії», 1957); «Дев'ятий вал», «В порті стоять кораблі» («П'яний корабель», 1933); «Дев'ята симфонія» («Червоний шлях», 1927);
- Кость Буревій (Едвард Стріха) — «Пародези» («Нова ґенерація», 1928); «Ррреволюція» («Арка», 1947); «Зозендропія» («Аванґард», 1929).
Проза
ред.- Микола Хвильовий — «Редактор Карк», «Я (Романтика)»;
- Валеріян Підмогильний — «Іван Босий»;
- Григорій Косинка — «Анкета» (уривок);
- Іван Сенченко — «Із записок Холуя»;
- Борис Антоненко-Давидович — «Смерть»;
- Юрій Яновський — «Чотири шаблі» (уривки);
- Остап Вишня — «Моя автобіографія», «Чукрен», «Чухраїнці», «Дещо з українознавства».
Драма
ред.- Микола Куліш — «Народний Малахій» (С. Гординський «Справжній народний Малахій», 1953[5]);
- Кость Буревій — історична драма на 5 дій «Павло Полуботок» (уривки) (Кость Буревій «Павло Полуботок», 1948[6]).
Есей
ред.- Андрій Ніковський — «Vita nova» (уривки) (А. Ніковський «VITA NOVA», 1919);
- Юрій Меженко — «Творчість індивідуума і колектив» (уривки) («Музагет», 1919); «Відозва ВАПЛІТЕ» (зберігся у архіві Аркадія Любченка);
- Микола Хвильовий — уривки з памфлетів: «Камо грядеши», «Думки проти течії» (додаток газети «Вісті ВУЦВК» «Культура і побут», 1925); «Апологети писаризму» (додаток «Культура і побут» газети «Вісті ВУЦВК», 1926); «Україна чи Малоросія?» (Андрій Хвиля «Від ухилу — у прірву», 1928);
- Микола Зеров — «Евразійський ренесанс і пошехонські сосни» («Життя й революція», 1926);
- Володимир Юринець — «Діялоги» (Інтермедії до 135 книги «Літературного ярмарку», скорочено) («Літературний ярмарок», 1929);
- Олександер Довженко — «До проблеми образотворчого мистецтва» («Вапліте», 1926);
- Лесь Курбас — "Шляхи «Березоля» («Вапліте», 1927);
- Михайло Грушевський — «Ганебній памя'ті» («Україна», 1926).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ На згадку про бій під Крутами
- ↑ Посмертне видання. Містить 85 оригінальних і 28 перекладних сонетів поета
- ↑ Передруковано із рукописної копії в Архіві-Музеї УВАН у США
- ↑ Можливий останній вірш Михайла Драй-Хмари
- ↑ С. Гординський. Справжній народний Малахій. — Філадельфія: Київ, 1953. — ч.4, с. 191—195.
- ↑ Кость Буревій. Павло Полуботок: Історична драма на 5 дій. — Мюнхен: вид-во «Орлик», 1948. — с. 31-33, с.88-97.
Джерела та література
ред.- О.С. Рубльов. Розстріляне відродження [Архівовано 2 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 265. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Бібліографія
ред.- Лавріненко Ю. А. Розстріляне відродження: Антологія 1917—1933: Поезія — проза — драма — есей / Підгот. тексту, фахове редагування і передм. проф. Наєнка М. К. — К.: Вид. центр «Просвіта», 2001. — 794 с.
- Розстріляне відродження: Антологія 1917 — 1933: Поезія — проза — драма — есей / Упорядкув., передм., післям. — Ю. Лавріненка.; Післямова Є. Сверстюка. — К.: Смолоскип, 2008. — 976 с.: портр.
- Простір свободи. Україна на шпальтах паризької «Культури». Підготувала Богуміла Бердиховська. К.: Критика — 2005 р., 528 с.
- Єжи Ґедройць — українська еміґрація. Листування 1952—1982 років. Упорядкування, переднє слово і коментарі Боґуміли Бердиховської. — Київ: Критика, 2008 (див. листування з Юрієм Лавріненком у справі підготовки антології «Розстріляне відродження»)