Голод на Поволжі (1921—1922): відмінності між версіями

Голод в Росії 1921–1922 (відоміший як Голод у Поволжі 1921–1922 років) — масовий голод у радянських республіках РРФСР. Відомий як голод у Поволжі, у зв'язку з тим, що регіони Південного Уралу і Поволжя постраждали найбільш тривало і масово.

Пік голоду припав на осінь 1921 — весну 1922 року, хоча випадки масового голодування в окремих регіонах реєструвалися з осені 1920 року до початку літа 1923 року. Згідно з даними офіційної статистики, голод охопив 35 губерній із загальним населенням в 90 мільйонів чоловік, з яких голодувало не менше 40 мільйонів.

Головні причини: деградація сільського господарства в результаті Громадянської війни і наслідки виробленої більшовицьким урядом політики побудови комунізму^[1] — у селян вилучався весь хліб і навіть насіння на засів^[2]. Другорядні: засуха і зникнення поміщицьких і великих селянських господарств, традиційно виробляли значну частину зерна на продаж^[1].Діяла з весни 1917 хлібна монополія і продрозверстка приводили до скорочення виробництва селянами продуктів тільки до рівня поточного власного споживання. Відсутність легального приватного ринку хліба при відсутності будь-яких значимих запасів зерна в урядів радянських республік і розруха на транспорті і лише почали свою діяльність нові інститути влади також послужили причиною голоду. Радянська пропаганда лише вказувала на неврожай як на причину голоду, замовчуючи при цьому фактор політики вилучення зернових у селян більшовиками на поширення трагедії голоду.

Дослідник голоду В. А. Поляков дійшов висновку, що заходи радянської влади з ліквідації голоду і його наслідків були малоефективними^[3].Від голоду і його наслідків загинуло близько 5000000 чоловік. Смертність зросла в 3-5 разів (в Самарській губернії, Башкирії і Татарській Радянській республіці смертність зросла з 2,4-2,8 до 12,3-13,9 осіб на 100 душ населення в рік). Вмирали переважно безпосівні (23,3) і в меншій мірі малопосівні (11,0), середньо-(7,7) і великопосівні (2,2) (смертність на 100 осіб) селяни.

Крім того, голод у тій чи іншій мірі охопив практично всі регіони і міста Європейської частини Радянських Республік. Найбільш важке становище було в південних губерніях УРСР (Запорізька, Донецька, Миколаївська, Катеринославська та Одеська), у всій Кримській АРСР і області Війська Донського. Втрати в період голоду важко визначити, оскільки ніхто не займався підрахунком жертв. Найбільші втрати спостерігалися в Самарській та Челябінській губерніях, в автономній області німців Поволжя та Башкирській автономній республіці, загальна чисельність населення яких скоротилася на 20,6%.

• Голодомор в Україні 1921—1923
• Голод в Башкортостані 1921—1922
• Список голодів