Краснопілля (селище): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м Відкинуто редагування 46.211.27.159 (обговорення) до зробленого ZxcvU Мітка: Відкіт |
|||
Рядок 76: | Рядок 76: | ||
В кінці XVIII ст. в Краснопілля з прилеглими населеними пунктами жило понад 2400 державних селян і близько 800 кріпаків. Через 60 років кількість державних селян збільшилася до 3560 чол., а кріпаків — до 836 чол. В 1886 р. тут жило 5656 чол., а в 1913 р. — 7468 чол. Економічному розвитку Краснопілля сприяла Бєлгородська залізниця, будівництво якої розпочалось в 1898 р. Перший потяг через станцію Краснопілля пройшов 2 серпня 1901 р. Село славилося своїми ярмарками, товари на які привозили з Сум, Курська, Рильська, Обояні. |
В кінці XVIII ст. в Краснопілля з прилеглими населеними пунктами жило понад 2400 державних селян і близько 800 кріпаків. Через 60 років кількість державних селян збільшилася до 3560 чол., а кріпаків — до 836 чол. В 1886 р. тут жило 5656 чол., а в 1913 р. — 7468 чол. Економічному розвитку Краснопілля сприяла Бєлгородська залізниця, будівництво якої розпочалось в 1898 р. Перший потяг через станцію Краснопілля пройшов 2 серпня 1901 р. Село славилося своїми ярмарками, товари на які привозили з Сум, Курська, Рильська, Обояні. |
||
Краснопілля постраждало внаслідок [[Голодомор в Україні 1932—1933|геноциду]] українського народу, проведеного [[Окупація|окупаційним]] урядом СССР в 1932—1933 роках<ref>[http://shron.chtyvo.org.ua/Piatachenko_Serhii/Holodomor_na_Sumschyni_u_spohadakh_ochevydtsiv_Knyha_2.pdf стор 59 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців]</ref>. Під час організованого радянською владою [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору 1932—1933 років]] померло щонайменше 90 жителів селища<ref name="Голодомор УІНП"/>. |
Краснопілля постраждало внаслідок [[Голодомор в Україні 1932—1933|геноциду]] українського народу, проведеного [[Окупація|окупаційним]] урядом СССР в 1932—1933 роках<ref>[http://shron.chtyvo.org.ua/Piatachenko_Serhii/Holodomor_na_Sumschyni_u_spohadakh_ochevydtsiv_Knyha_2.pdf стор 59 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців]</ref>. Під час організованого радянською владою [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору 1932—1933 років]] померло щонайменше 90 жителів селища<ref name="Голодомор УІНП"/>. |
||
В часі нацистсько-радянської війни радянські війська відійшли з Краснопілля 15 жовтня 1941 року. |
В часі нацистсько-радянської війни радянські війська відійшли з Краснопілля 15 жовтня 1941 року. |
Версія за 17:55, 5 грудня 2020
смт Краснопілля | |||
---|---|---|---|
| |||
![]() | |||
Країна | ![]() | ||
Область | Сумська область | ||
Район | Краснопільський район | ||
Рада | Краснопільська селищна рада | ||
Код КАТОТТГ: | |||
Облікова картка | Краснопілля | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1640 | ||
Статус | із 1956 року | ||
Площа | 10,5[1] км² | ||
Населення | ▼ 8220 (01.01.2017)[2] | ||
Густота | 782,9 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 42400 | ||
Телефонний код | +380 5459 | ||
Географічні координати | 50°46′12″ пн. ш. 35°16′33″ сх. д. / 50.77000° пн. ш. 35.27583° сх. д.Координати: 50°46′12″ пн. ш. 35°16′33″ сх. д. / 50.77000° пн. ш. 35.27583° сх. д. | ||
Водойма | річки: Тонка, Закобильня, Сироватка, Грязна
| ||
Відстань | |||
Найближча залізнична станція: | Краснопілля | ||
Селищна влада | |||
Адреса | 42400, Сумська обл., Краснопільський р-н, смт Краснопілля, вул. Мезенівська, 2, тел. 7-14-82 | ||
Голова селищної ради | в.о. Хомічов Іван | ||
Карта | |||
![]() | |||
|
Краснопі́лля (МФА: [krɐsn̪oˈpʲiʎːɐ] ( прослухати)) — селище міського типу в Україні, районний центр Сумської області. Відстань до м. Суми залізницею — 40 км, шосейними дорогами — 42,4 км.
Географічне розташування
Через східну частину селища протікає річка Сироватка в місці впадання в неї річки Грязна, вище за течією примикає село Михайлівка, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Самотоївка. Територією селища протікає кілька струмків із загатами. Через селище проходять автомобільна дорога Т 1901 і залізниця, станція Краснопілля Сумської дирекції Південної залізниці.
Історія
Виникнення Краснопілля пов'язане з будівництвом Бєлгородської оборонної лінії, призначеної для оборони південних районів Московії від Кримського ханства і Ногайської Орди. 1640 спорудили невеличкий острог — укріплення Краснопілля. Будували його й несли сторожову службу московити.
Починаючи з 1651 р., поселення швидко зростало — сюди переселилося багато селян і козаків з Правобережної України. За несення полкової та городової служби їм надавалось право займати вільні землі і без податку володіти ними.
Українські люди встановили в Краснопіллі принципи козацького самоврядування. Наприкінці 50-х років XVII ст. К. — сотенне містечко Сумського полку Слобідської України. Воєвода усунутий від адміністративної влади, його компетенція поширювалася лише на власне московських людей.
Розташоване поблизу відомого Сагайдачного шляху[3], який вів углиб Московії по нових дорогах, що з'єднали Суми з Бєлгородом і Харковом, Краснопілля з часом набувало більшого оборонно-рубіжного значення.
Вже 1673 тут жило 1136 чол., а сама фортеця була значним укріпленням. Довжина стін становила 3294 сажені, над стінами здіймалися 2 вежі з воротами та 12 глухих веж, на випадок облоги існував таємний хід до річки Тонкої.
У розпорядженні козаків було 3 пищалі з запасом ядер.
Через 9 років Краснопілля майже повністю перебудували. Неодноразово Краснопілля зазнавало ворожих нападів.
1659 кримські татари забрали в полон багато людей з Краснопільської сотні. Успішні військові операції татарська армія провела й 1663, 1668. У складі Сумського полку краснопільські козаки брали участь у битві з Гетьманом Петром Дорошенком під Чигирином 1677 та 1678, у Кримських походах Гетьмана Іоанна Самойловича 1687 і 1689, воювали проти Гетьманської України 1708-09 на боці московського князя Петра Романова.
Оборонне значення Краснопілля падає в першій чверті XVIII ст. в зв'язку з московськими анексіями земель на південь від міста. Звідси вибуває московський воєвода, припиняється догляд за укріпленням. 1718 в ньому вже не було ні війська, ні артилерії. До 1765 року Краснопілля залишалося сотенним містечком Сумського полку. Містечко мало свою символіку — прапор і печатку з гербом (у щиті — хрест із сяйвом, поставлений на півмісяці).
Після реорганізації Слобідських полків Краснопілля стало слободою, пізніше — волосним центром, з 20-х років XX ст. — центром району.
Основним заняттям місцевих жителів стає хліборобство, в меншій мірі — скотарство, бортництво, винокуріння. Переселенці з Задніпрянщини принесли сюди знання різних галузей народної творчості. Тут виник один з центрів кахляного виробництва на Слобожанщині. Великими землевласниками на Краснопільщині були Андрій та Герасим Кондратьєви, Василь Янгольський, Е. К. Петерс, К. і Ф. Вейссе.
В кінці XVIII ст. в Краснопілля з прилеглими населеними пунктами жило понад 2400 державних селян і близько 800 кріпаків. Через 60 років кількість державних селян збільшилася до 3560 чол., а кріпаків — до 836 чол. В 1886 р. тут жило 5656 чол., а в 1913 р. — 7468 чол. Економічному розвитку Краснопілля сприяла Бєлгородська залізниця, будівництво якої розпочалось в 1898 р. Перший потяг через станцію Краснопілля пройшов 2 серпня 1901 р. Село славилося своїми ярмарками, товари на які привозили з Сум, Курська, Рильська, Обояні.
Краснопілля постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР в 1932—1933 роках[4]. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 90 жителів селища[5]. У листопаді 2006 року пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932—1933 років.
В часі нацистсько-радянської війни радянські війська відійшли з Краснопілля 15 жовтня 1941 року.
У квітні 2016 року освячено діючий вже не один рік храм на честь Покрови Пресвятої Богородиці[6].
Населення
Чисельність населення
1959 | 1979 | 1989 | 2001 | 2016 |
---|---|---|---|---|
9936 | 9212 | 9469 | 8935 | 8259 |
Розподіл населення за рідною мовою (2001)
українська мова | російська |
---|---|
95,76 % | 3,78 % |
Персоналії
- Леонід Жаботинський, абсолютний чемпіон світу-важковаговик;
- контр-адмірал Гліб Петрович Кондратьєв, нащадок засновника Сум Герасима Кондратьєва, а в перспективі попередніх століть — і самого Чингісхана[7];
- Валя і Віта Семеренки — українські біатлоністки, багаторазові призерки чемпіонатів Європи і світу, олімпійські чемпіонки;
- Олександр Тарасенко (1918—1994), член Союзу художників[8].
Див. також
Примітки
- ↑ Краснопілля — Енциклопедія Сучасної України
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ відгалужувався від Муравського шляху і проходив вододілом Псла і Ворскли
- ↑ стор 59 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців
- ↑ Краснопілля. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- ↑ У смт. Краснопілля на Сумщині освячено храм на честь Покрови Пресвятої Богородиці
- ↑ http://www.runewsweek.ru/country/8447/
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 червень 2006. Процитовано 14 лютий 2010.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання
![]() |
У Вікісловнику є сторінка Краснопілля. |
- Облікова картка[недоступне посилання з липня 2019]
- Краснопілля Сумської області Україна :: Історія Краснопілля
- Банк даних Державної служби статистики України(укр.)
- Cities & towns of Ukraine(англ.)(укр.)
![]() |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
|