Вторгнення на Гоцо (1551): відмінності між версіями

Вторгнення на Гоцо — напад і пограбування флотом Османської імперії острова Гоцо в липні 1551 р., після невдалої спроби завоювання сусідньої Мальти 18 липня 1551 р. Після цього відбувся переможний похід з облогою Тріполі^[1].

Командуючим османським флотом був Сінан-паша у супроводі капітанів Салах-реїса та Тургут-реїса^[1][2]. Османи спочатку висадились на Мальті, в гавані Марсамшетта, і їх 10-тисячна армія рушила на Біргу та форт Сент-Анджело, але зрозуміли, що вони були занадто добре укріплені, щоб їх легко було завоювати. Тоді османи рушили на Мдіну, грабуючи та спалюючи села в дорозі. Тим часом лицарі в Мдіні під командуванням фра Віллеганіона закликали жителів околиць шукати притулку в місті та допомагати його захищати. Коли османи прибули, вони виявили у місті великий гарнізон захисників і знову відмовились від нападу на місто, оскільки не бажали втягуватись в довгу облогу. Тим часом європейський флот, направлений на порятунок острова атакував османські кораблі, які стояли на якорях біля Марсамшета, що спонукало османську армію покинути острів бе здійснення бойових дій.

Після відходу з Мальти, османи вирішили напасти на сусідній острів Гоцо, який знаходився під командуванням губернатора Гелатіана де Сесса. Після кількох днів бомбардування цитаделі (мальт. Iċ-Ċittadella) в Рабаті, Де Сесса спробував вступити в переговори з Сінан-пашею, проте останній відхилив запропоновані умови. Через кілька днів цитадель капітулювала. Близько 300 людей втекли з фортеці, спустившись по її стінах і сховалися від османів. Решта 6000 осіб, у тому числі губернатор де Сесса і лицарі-госпітальєри, були взяті в полон і 30 липня були вивезені з Гоцо на османських кораблях до Тріполі. Османи пощадили лише ченця та сорок літніх гозитанів^[1].

Згідно з легендою, один із захисників на ім'я Бернардо Дюпуо (також відомий як Бернардо да Фонте або де Опуо) хоробро бився і коли османи прорвались у стіни міста вбив власну дружину та двох дочок, перш ніж він сам був убитий нападниками, віддавши перевагу смерті перед рабством. Його іменем названа вулиця в цитаделі, а біля його будинку лежить пам'ятна табличка з описом його загибелі.

Оскільки після османського рейду на Гоцо майже не залишилось населення, Орден Святого Іоанна заохочував сім'ї з Мальти заселити острів. Однак знадобилось близько 150 років, щоб населення острова досягло рівня 1551 року. Кілька гозитанів зуміли викупитися з рабства, наприклад, видатний преподобний Лоренцо де Апапіс, який повернувся в Гоцо в 1554 р.^[3]

Після нападу Великий магістр (гроссмейстр) ордену госпітальєрів Хуан де Омедес створив комісію в складі інженерів Леоне Строцці та П'єтро Пардо для вивчення укріплень Мальтійських островів та внесення пропозицій щодо їх подальших удосконалень. Хуан де Омедес збільшив оподаткування та зміцнив прибережну охорону Дейму . За дорученням Строцці та Пардо для кращого захисту Великої гавані були побудовані форти Сент-Мікель та Сент-Ельмо, зведені укріплення Сенглеї, та зміцнені існуючі бастіони в Мдіні та Біргу.

Неспроможність захопити в 1551 році усі Мальтійські острови була однією з причин Великої облоги Мальти в 1565 році. Ще дві невдалі атаки були здійснені на Гоцо в 1613 і 1709 рр^[1].

Під час пограбування Гоцо османи зруйнували архіви університету. Єдиними збереженими записами, що стосуються Гоцо до 1551 року, є кілька документів в Нотаріальному архіві, а також деякі записи в архівах Палермо, Сицилія^[3].

Реконструкція вторгнення була зроблена учнями 5 класу школи Сан-Андреа у 1997 році, а також випущено відеозапис під назвою «Казка про місто Гозітан». Школярі виконували ролі турецьких загарбників, лицарів або мальтійських селян, а зйомки проводилися на шхуні Шарлотта Луїза^[4].

31 липня 2009 року Din l-Art Ħelwa створив музичну розповідь про вторгнення в Бастіон Святого Михайла в Цитаделі. Це було зосереджено на легенді про дона Бернардо де Опуо.^[5]

У 2013 році в садах вілли Рундл у Вікторії, Гоцо був встановлений меморіал облозі.

Облога Гоцо представлена в книзі Мартезе Фенек «Вісім вказівних хрестів» (2011), яка є частиною її історичної вигаданої серії, події якої відбуваються на Мальті.

Вторгненню на Гоцо присвячено багато уваги в книзі Дороті Даннетт «Безладні лицарі» (1966), яка є частиною її вигаданого серіалу"Хроніки Лімонда" .

• Brian Blouet (1898). The story of Malta, Progress Press Publication
• Joseph Bezzina (2005). Gozo's Government: the autonomy of an island through history, Gaulitana ISBN 99909-57-24-X