Захоплення Пеньйон-де-Алжира (1529): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
м додано Категорія:Битви XVI століття за допомогою HotCat |
м категоризація |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
Коли [[Сулейман I Пишний|Сулейман Пишний]] в січні 1529 року оголосив війну [[Фердинанд I (імператор Священної Римської імперії)|Фердинанду I Габсбургу]], брату і співправителю імператора Священної Римської Імперії [[Карл V Габсбург|Карла V]], він також вирішив перейти в наступ проти [[Габсбурги|габсбурзьких]] володінь у західному [[Середземне море|Середземномор'ї]] і тому відновив османську підтримку Барбаросси<ref>Garnier, p.19-20</ref>. |
Коли [[Сулейман I Пишний|Сулейман Пишний]] в січні 1529 року оголосив війну [[Фердинанд I (імператор Священної Римської імперії)|Фердинанду I Габсбургу]], брату і співправителю імператора Священної Римської Імперії [[Карл V Габсбург|Карла V]], він також вирішив перейти в наступ проти [[Габсбурги|габсбурзьких]] володінь у західному [[Середземне море|Середземномор'ї]] і тому відновив османську підтримку Барбаросси<ref>Garnier, p.19-20</ref>. |
||
Хизир Барбаросса отримав від Османської імперії 2000 [[Яничари|яничарів]], артилерію та важливу фінансову підтримку<ref name="Garnier 20" />. Першим кроком Барбаросси став підкуп прихильників місцевого [[шейх |
Хизир Барбаросса отримав від Османської імперії 2000 [[Яничари|яничарів]], артилерію та важливу фінансову підтримку<ref name="Garnier 20" />. Першим кроком Барбаросси став підкуп прихильників місцевого [[шейх]] Алжира і отримання їх підтримки. Захопивши таким чином владу в місті, Барбаросса розпочав облогу іспанської фортеці на острові Пеньйон-де-Алжир, що розміщувався біля входу в гавань. 29 травня 1529 р., після 22 днів безперервного артилерійського обстрілу, так і не отримавши допомоги від Іспанії, іспанський гарнізон фортеці на чолі з губернатором Мартіном де Варгас остаточно капітулював. На момент капітуляції в живих залишалось лише 25 чоловіків<ref name="Houtsma" />. Варгас був забитий до смерті [[Палиця (зброя)|палицями]], а фортеця, як символ іспанської зверхності, була повністю знесена. Після демонтажу фортеці, каміння з її стін було використано для спорудження морського [[мол]]у, на будівництві якого були задіяні захоплені в полон християнські раби. |
||
== Наслідки == |
== Наслідки == |
||
| Рядок 39: | Рядок 39: | ||
* Джон Норвич «Срединное море. История Средиземноморья», — Москва, АСТ, 2010. ISBN 978-5-17-052189-0 {{ref-ru}} |
* Джон Норвич «Срединное море. История Средиземноморья», — Москва, АСТ, 2010. ISBN 978-5-17-052189-0 {{ref-ru}} |
||
{{DEFAULTSORT:Пеньйон-де-Алжир}} |
|||
[[Категорія:Битви Іспанії]] |
[[Категорія:Битви Іспанії]] |
||
[[Категорія:Битви Османської імперії]] |
[[Категорія:Битви Османської імперії]] |
||
| Рядок 45: | Рядок 45: | ||
[[Категорія:Сулейман I Пишний]] |
[[Категорія:Сулейман I Пишний]] |
||
[[Категорія:Битви XVI століття]] |
[[Категорія:Битви XVI століття]] |
||
[[К��тегорія:Події 29 травня]] |
|||
[[Категорія:Травень 1529]] |
|||
Поточна версія на 11:27, 7 вересня 2023
Захоплення Пеньйон-де-Алжира — захоплення в 1529 році бейлербеєм Алжиру Хизир-реїсом Барбароссою іспанської фортеці на невеликому острівці Пеньйон-де-Алжир, навпроти міста Алжир на африканському узбережжі Середземного моря.
У 1510 році іспанці утвердилися на невеликому острівці Пеньйон-де-Алжир, що знаходився в морі навпроти міста Алжир на африканському узбережжі Середземного моря та змусили місцевого правителя — еміра Саліма аль-Тумі (Селім-бін-Теумі) укласти договір про визнання васалітету і сплату данини[1][2]. На острові Пеньйон-де-Алжир були збудовані укріплення та розміщено гарнізон із 200 осіб. Саліму аль-Тумі довелося відвідати Іспанію, щоб на місці скласти присягу на вірність Фернандо Арагонському. У 1516 Салім аль-Тумі запросив братів корсарів Арудж-реїса і Хайреддіна Барбароссу допомогти вигнати іспанців. Арудж, що прибув до Алжиру з допоміжним османським військом[1], наказав вбити Саліма, через його змову з іспанцями[3]. Після захоплення міста Аруджем і вбивства лояльного іспанцям правителя, іспанці організували декілька експедицій для звільнення міста від корсарів та османського загону — першу на чолі з Дієго де Вера в 1516 році і згодом на чолі з Уго де Монкада в 1519 р, але обидві експедиції закінчились невдало[2]. Після того, як Арудж-реїс загинув в 1518 році у битві проти іспанців під час боїв за Тлемсен, його наступником на посаді правителя Алжиру став його брат Хизир-реїс (майбутній Хайр ад-Дін Барбаросса)
Захоплення Алжиру в 1516 році стало можливим за підтримки військ османського султана Селіма I. Ця підтримка припинилась зі смертю султана Селіма в 1520 році, в результаті чого в 1524 році Барбаросса втратив місто на користь місцевого ватажка кабілів[2] і відступив до алжирського міста Джиджель[4].
Коли Сулейман Пишний в січні 1529 року оголосив війну Фердинанду I Габсбургу, брату і співправителю імператора Священної Римської Імперії Карла V, він також вирішив перейти в наступ проти габсбурзьких володінь у західному Середземномор'ї і тому відновив османську підтримку Барбаросси[5].
Хизир Барбаросса отримав від Османської імперії 2000 яничарів, артилерію та важливу фінансову підтримку[4]. Першим кроком Барбаросси став підкуп прихильників місцевого шейха Алжира і отримання їх підтримки. Захопивши таким чином владу в місті, Барбаросса розпочав облогу іспанської фортеці на острові Пеньйон-де-Алжир, що розміщувався біля входу в гавань. 29 травня 1529 р., після 22 днів безперервного артилерійського обстрілу, так і не отримавши допомоги від Іспанії, іспанський гарнізон фортеці на чолі з губернатором Мартіном де Варгас остаточно капітулював. На момент капітуляції в живих залишалось лише 25 чоловіків[2]. Варгас був забитий до смерті палицями, а фортеця, як символ іспанської зверхності, була повністю знесена. Після демонтажу фортеці, каміння з її стін було використано для спорудження морського молу, на будівництві якого були задіяні захоплені в полон християнські раби.
Протягом наступних років Барбаросса використовував Алжир як основну базу для здійснення рейдів з берберського узбережжя[6]. Для повернення міста в 1541 році Карлом V була організована великомасштабна Алжирська експедиція, але вона закінчилась цілковитою катастро��ою[2]. Алжир залишався під османською владою протягом наступних трьох століть[1], аж до французького завоювання Алжиру у 1830 році.
- ↑ а б в International Dictionary of Historic Places: Middle East and Africa Trudy Ring p.54
- ↑ а б в г д E.J. Brill's first encyclopaedia of Islam, 1913—1936 by Martijn Theodoor Houtsma p.258
- ↑ Meynier, Gilbert (2010). L’Algérie, cœur du Maghreb classique. Paris: La Découverte. с. 313. ISBN 9782707152312.
- ↑ а б Garnier, p.20
- ↑ Garnier, p.19-20
- ↑ Garnier, p.21
- Джон Норвич «Срединное море. История Средиземноморья», — Москва, АСТ, 2010. ISBN 978-5-17-052189-0 (рос.)