Сімферополь (корабель управління, 1996—2012)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сімферополь (значення).
Не плутати з РЗК «Сімферополь» — розвідувальним кораблем Військово-Морських Сил України, спущеним на воду у 2019.
Історія
Україна
Наз��а: КУ «Сімферополь»
Будівник: Північна верф, Гданськ, Польща Польща
Спуск на воду: 31 січня 1973 року
Прийнятий: 28 червня 1973 року
Виведений: 7 листопада 2012 року[1]
Статус: виключений зі складу флоту
Емблема:
Основні характеристики
Клас і тип: корабель управління
Водотоннажність:
  • стандартний 1080 т
  • повний 1580 т
Довжина: 73,3 м
Ширина: 11,2 м
Висота: 5,1 м
Осадка: 3,9 м
Потужність: 3600 к.с.
Двигуни:
  • ГЕУ: дизельна 2 ДД 6TD48 Zgoda-Sulzer
  • ЕЕУ: 3х250 кВт та 1х48 кВт ДГ
Рушій: 2 ГРК типу ВР-861 з поворотними лопастями
Швидкість: 17,3 вуз.
Дальність
плавання:		 9700 миль (10,8-вузловим ходом)
Автономність: 35 діб
Озброєння: 2 пости ПЗРК МТУ-4

«Сімферо́поль» — корабель управління Військово-Морських Сил України. Середній розвідувальний корабель проекту 861М (тип «Архіпелаг», за класифікацією НАТО — Moma-Mod) [2].

Історія

[ред. | ред. код]

Корабель був закладений і побудований на польській судноверфі «Північна верф» (пол. Stoczni Północnej) в Гданську на замовлення ВМФ СРСР. Заводський номер 861/30.

Кораблі 861 проекту будувалися в Польщі для Військово-Морського Флоту Радянського Союзу як гідрографічні судна. На частині з них після будівництва вже в СРСР встановлювалося розвідувальне обладнання: станції радіо- і радіотехнічної розвідки, засоби спеціального зв'язку. Усього за проектом 861М в 1968—1973 роках було побудовано 9 розвідувальних кораблів [3].

Радянський період (1973—1996 роки)

[ред. | ред. код]

В ВМФ СРСР корабель отримав назву ССВ-416 «Юпітер» (рос. Юпитер) та увійшов до складу 112 бригади розвідувальних кораблів Чорноморського флоту, яка базувалася в Севастополі, а пізніше — в Мирному на озері Донузлав [4].

В розпал «холодної війни» корабель активно виконував завдання розвідки — здійснював розвідувальні походи в Середземне море і Іберійську Атлантику. Під час бойових походів «Юпітер» здійснював збір, накопичення і аналіз інформації про діяльність ОЗС і ОВМС НАТО в Середземному морі, 6-го флоту США, флотів середземноморських країн — членів НАТО.

Основними завданнями розвідувальних походів СРЗК «Юпітер» були пошук, визначення районів патрулювання, стеження за атомними підводними човнами ВМС США та ін��ими іноземними підводними човнами, розвідка (стеження) за багатоцільовими (ударними) авіаносцями та іншими ударними угрупованнями ВМС США і НАТО, забезпечення інформацією командування 5-ї Середземноморської ескадри кораблів ВМФ СРСР (5 ОпЕСК) [5].

  • В 1973—1976 роках виконуючи завдання бойової служби «Юпітер» здобував відомості про діяльність ЗС і ВМС Ізраїлю в ході арабо-ізраїльського конфлікту, у тому числі ізраїльсько-сирійського прикордонного конфлікту.
  • В липні 1976 року виявив в районі Гібралтарської протоки авіаносець ВМС США «Німіц» (англ. USS Nimitz), який здійснив захід в Середземне море для прикриття евакуації населення з Бейруту в під час «Ліванської кризи». Здійснював стеження і збір інформації про перший авіаносець з ядерною енергетичною установкою.
  • В 1987 році забезпечував командування ВМФ інформацією про особливості діяльність 6-го флоту США в протистоянні з Лівією в період збройної конфронтації в районі затоки Сідра (Великий Сірт).

Під час походів «Юпітер» активно вів розвідку навчань ОВМС НАТО, таких як Display Determination та Dogfish. В ході бойових служб корабель неодноразово заходив в райони ракетних бойових стрільб та в райони, які межують з ними для добування радіометричної інформації, оцінки ефективності стрільб, збору інформації про озброєння «імовірного противника».

Командирами СРЗК «Юпітер» були:

  1. капітан 3 рангу Чумаков Юрій Петрович (1973—1979);
  2. капітан 3 рангу Яшанін Євген Борисович (1979—1987);
  3. капітан 3 рангу Калачихін Володимир Ілліч (1987—1989);
  4. капітан 2 рангу Лукаш Андрій Дмитрович (1989—1994);
  5. капітан 3 рангу Гоголь Костянтин Іванович (1994—1996).

У складі українського флоту (з 1996 року)

[ред. | ред. код]

10 січня 1996 року корабель переданий в склад Військово-Морських Сил України, де увійшов до складу 2 бригади десантних кораблів Південної військово-морської бази ВМС як корабель управління з базуванням у Новоозерному.

У складі ВМС України корабель отримав назву U511 «Сімферополь». 1 березня 1996 року на ньому піднято український військово-морський прапор [6].

  • В березні 1997 року разом з морським тральщиком «Мелітополь» і великим десантним кораблем «Костянтин Ольшанський» здійснював демонстраційні дії в районі острова Зміїний.
  • В 1997 році брав участь в міжнародних українсько-американських навчаннях «Сі Бриз-97» та російсько-українських навчаннях «Фарватер миру-97».
  • В квітні 1998 року забезпечував перші в новітній історії України ракетні стрільби крилатими ракетами по морським цілям з морського і берегового напрямків ракетними катерами «Каховка» і «Прилуки» та береговим ракетним комплексом.

В грудні 1999 року переданий до складу 1 бригади надводних кораблів з базуванням у Севастополі, а в липні 2006 року — Севастопольському військово-морському інституту ім. П. С. Нахімова як навчальне судно.

З 2002 року знаходиться в ремонті в судноремонтному заводі «Металіст» в Балаклаві.

Командирами КУ «Сімферополь» були:

  1. капітан 3 рангу Бойко Володимир Ярославович (1996—1997);
  2. капітан 2 рангу Дудка Володимир Михайлович (1997—2001);
  3. капітан 3 рангу Козлов Юрій Васильович (2001—2003);
  4. капітан 2 рангу Ковальов Станіслав Віталійович (2003—2005).

Особливості конструкції та озброєння

[ред. | ред. код]

Радіоелектронне озброєння корабля

[ред. | ред. код]

Особливості конструкції

[ред. | ред. код]
  • Корпус змішаного набору: набір головної палуби і днища за поздовжньою схемою; борти, платформа і палуби надбудови — за поперечною схемою, спосіб з'єднання — зварний.
  • Форштевень — криголамного типу, корма — крейсерського типу.
  • Якірні пристрої: носовий — брашпіль і два 1250-кг якорі Холла, якірний ланцюг калібру 38-мм, правий якірний ланцюг — 225 м, лівий — 200 м. Брашпіль WKV потужністю 5/7/14,5 кВт і швидкістю підйому якірного ланцюга — 10,2 м/хв., тяговое зусилля — 3т. Шпіль — 4,5KKc-25 потужністю 3,5/12/10 кВт, швидкість — 12,5 м/мин. Кормовий — швартовий пристрій.
  • Головна енергетична установка: 2 двотактних дизельних двигуна 6TD48 «Zgoda-Sulzer» потужністю 1800 к.с. кожний, n=225 об./хв.
  • Допоміжні дизель-генератори: 3 трьохфазні синхронні генератори GBM1312 потужністю 250 кВт, напругою 400 В, двигун 5ВАН-22, 500 об/хв., потужністю 320 к.с.; судовий дизель-генератор GCDd-94a/1 — синхронний потужністю 48 кВт, напругою 400 В, двигун S-324М 1500 об/хв., запуск стиснутим повітрям 30 кг/см², потужністю 320 к.с.
  • Компресор — SD1/135, тиск на виході Р=30 кг/см², 2ОК-1 — 1 шт., ЭК-2/150 — 1 шт.
  • Паровий котел — VX704С-51 паропродуктивністю 400 кг/год., робочим тиском 7 кг/см².
  • Гвинти регульованого кроку (ГРК) — гідравлічні реверсивні типу ВР-861 3-х лопатні з поворотними лопатями, діаметром 2.7 м. Обертання: правий гвинт — за годинником, лівий — проти. Механізм вимірювання кроку — встроєний в лінію валу гідравлічний, поршневий, двосторонньої дії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кабмін списав шість бойових кораблів українського флоту. [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] news.bigmir.net [Архівовано 9 листопада 2012 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Галерея газети "Флот України". U511 "Сімферополь". Архів оригіналу за 17 квітня 2012. Процитовано 6 грудня 2010.
  3. ↑ а б Портал "Горячие ручьи". Реквием по белым пароходам. Проект 861М "Архипелаг". Архів оригіналу за 25 лютого 2010. Процитовано 6 грудня 2010.(рос.)
  4. ↑ История кораблей и соединений Донузлава (по материалам повести С.Ткаченко "Вымпелы над Донузлавом"). Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 6 грудня 2010.(рос.)
  5. ↑ Владимир Заборский. Советская Средиземноморская эскадра. НВО. 2006-10-13). Архів оригіналу за 17 квітня 2012. Процитовано 6 грудня 2010.(рос.)
  6. ↑ Український мілітарний портал. Військово-Морські сили. Архів оригіналу за 17 грудня 2010. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Заблоцкий В. П., Костриченко В. В. Корабли и суда военно-морских сил Украины (краткий справочник). — Донецк : Украинский культурологический центр, 1998. — 40 с. — ISBN 966-95347-2-0.
  • Кузык Б. Н., Никольский В. И., Новичков Н. Н. Военные флоты мира. Справочник. — Москва : Национальный центр научно-технической информации, 2005. — 1250 с. — ISBN 5-98384-005-3.
  • Jane's Fighting Ships 2009—2010. — London, United Kingdom : Jane's Information Group, 2009. — ISBN 0-71062-623-1.

Див. також

[ред. | ред. код]

Військово-Морські Сили Збройних Сил України

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сімферополь_(корабель_управління,_1996—2012)&oldid=39833640