Юппі-Ду (фільм)
Юппі-Ду | |
|---|---|
| (італ. Yuppi Du) | |
 | |
| Жанр | рок-мюзикл комедія |
| Режисер | Адріано Челентано Мікі Дель Прете |
| Продюсер | Адріано Челентано |
| Сценарист | Адріано Челентано Альберто Сільвестрі Мікі Дель Прете |
| У головних ролях | Адріано Челентано Шарлотта Ремплінг Клаудія Морі |
| Оператор | Альфіо Контіні |
| Композитор | Адріано Челентано Детто Маріано |
| Художник | Giantito Burchiellarod |
| Кінокомпанія | Clan Celentano |
| Тривалість | 140 хв. |
| Мова | італійська |
| Країна |  Італія |
| Рік | 1975 |
| IMDb | ID 0168265 |
 Юппі-Ду у Вікісховищі | |
.jpg)
«Юппі-Ду» (італ. Yuppi Du), французька версія існує під назвою «Поспішай, поки не повернулася дружина» — культовий італійський художній фільм 1975 року з Адріано Челентано, Шарлоттою Ремплінг і Клаудією Морі в головних ролях. При створенні цієї картини Челентано виступив також як продюсер, режисер, сценарист і композитор.
Після першого успіху «Юппі-Ду» на довгий час був забутий, однак у 2008 році фільм знову привернув увагу глядачів. Картина була присвячена Граціано Алонсо, оператору фільму, який трагічно загинув під час зйомок.
Сільвія (Шарлотта Ремплінг) імітує самогубство, щоб розірвати свій шлюб з Феліче (Адріано Челентано) і нарешті жити з тим, з ким вона хоче — міланським багатієм. Кілька років по тому Сільвія хоче повернути дочку — Моніку (Розіта Челентано), народжену нею у шлюбі з Феліче. Феліче, який тим часом одружився, тішить себе думкою знову побачити Сільвію. Він завжди її любив і хотів би жити з нею та їхньою спільною дитиною. Але поруч жінка з не дуже легким характером — Аделаїда (Клаудія Морі).[1]
Картина розповідає про життя простих і бідних людей, а також про особисті переживання головного персонажа — Феліче. Фільм поставлений в жанрі рок-мюзиклу і кіноесе. Видовище в ньому поєднується з абсурдом, ексцентрикою і сюрреалізмом. У кінострічці присутні елементи комедії та драми (загибель друга головного героя через нещасний випадок на виробництві).[2]
«Юппі-ду» — данина молодіжній контркультурі кінця 1960—1970-х років, яка намагається прорватися до внутрішнього життя людини через ірраціональне. Звідси і атмосфера фільму, де все рухається на межі реального і гротескного. Картина стала культовою для італійського народу того часу, багато критиків вважають її найважливішою і значущою роботою в кінематографічній кар'єрі Челентано.[2][3]
|
«За жанром це мюзикл з життя венеціанської бідноти, в якому химерно сплелися воєдино відгомони неореалізму, вплив комедій Лестера — абсурдних, сюрреалістичних, і своєрідний гумор самого Челентано. В результаті виникло якесь нове видовище — свіже і несподіване» — Георгій Богемський „Феномен Челентано“, щорічник „Екран“ (1986)[4] | 
|
- Адріано Челентано — Феліче;
- Шарлотта Ремплінг — Сільвія;
- Клаудія Морі — Аделаїда;
- Розіта Челентано — дочка Феліче, Моніка;
- Джино Сантерколе — Наполеон;
- Меммо Діттонго — Сканьямілло;
- Ліно Тоффоло — Нано;
- Піппо Старнацца — чоловік з бару;
- Доменіко Серен Гей — коханець Сільвії;
- Сона Вівані — подруга Наполена;
- Карла Брайт — офіціантка;
- Раффаеле Ді Сіпіо — чоловік в туалеті;
- Альберто Лонгоні — Мімо.
- Режисер — Адріано Челентано;
- Оператор — Альфіо Контіні;
- Композитор — Адріано Челентано, Детто Маріано;
- Сценарій — Адріано Челентано, Альберто Сільвестрі, Мікі Дель Прете;
- Сценографія — Джантіто Бурчелларо.
Продюсуванням фільму зайнявся Челентано. Він залучив до бюджету фільму 420 мільйонів лір, віддавши в заставу свою віллу і землю в провінції Бріанца.[2]
У 1975 році вийшов альбом «Yuppi du», що містив саундтреки до фільму. 2008 року разом з відреставрованою версією фільму вийшло ремастоване перевидання альбому на CD.
Список композицій
| # | Назва | Тривалість |
|---|---|---|
| 1. | «L’affondamento» | 3:46 |
| 2. | «La messa» | 3:48 |
| 3. | «A chi stai pensando?» | 0:20 |
| 4. | «Và chi c'è» | 0:45 |
| 5. | «La ballata» | 2:07 |
| 6. | «La passerella» | 7:04 |
| 7. | «Such a cold night to-night» | 4:03 |
| 8. | «La violenza» | 1:53 |
| 9. | «Do dap» | 2:57 |
| 10. | «Yuppi du» | 4:26 |
| 11. | «Il castagnaro» | 2:17 |
| 12. | «Il finale» | 2:39 |
| 13. | «Yuppi du» | 3:32 |
| 41:23 | ||
«„Юппі Ду“ — це крик любові і горя. Це мораль бідняків, мораль простих людей: любов проти влади, любов замість влади» — Челентано в інтерв'ю журналу „Епока“.[2]
«Юппі Ду — це крик насолоди. Крик любові між жінкою і чоловіком. Але це також крик жалю через насильство жінки і через втрату друга. Це дуже наївний фільм, який буде цікавий і через двадцять років» — Челентано на 65 Венеціанському кінофестивалі, під час авторської прес-конференції.[5]
4 вересня 2008 року з нагоди відкриття 65-го Венеційського кінофестивалю, де був присутній Адріано разом з дружиною Клаудією Морі, поза програмою в «Палаццо дель Сінема» було представлено відреставровану версію фільму «Юппі-Ду». Незабаром після цього фільм видано на DVD разом з ремастованим альбомом із саундтреками.[6]
Під час роботи над фільмом «Юппі-Ду» в містечку Павія, на плоту, обладнаному для знімання на воді, стався нещасний випадок — оператор Граціано Алонсо впав у воду і потонув. Знімання припинили на деякий час, а Адріано постав пізніше перед судом. Його звинуватили в ненавмисному вбивстві з необережності, як режисера-постановника фільму. Тільки в 1977 році суд виправдав Челентано за всіма пунктами, і ця трагедія була визнана нещасним випадком.[7]
- Номінація на 28-му Каннському кінофестивалі, 1975 рік.[8].
- Премія «Срібна стрічка» від «Італійського національного синдикату кіножурналістів» як «Найкращий музичний фільм», 1976 рік.
- ↑ Поторопись, пока не вернулась жена. kinopoisk.ru. Процитовано 8 квітня 2015. (рос.)
- ↑ а б в г Адриано Челентано. Олена Вікторова. 1991. Процитовано 3 листопада 2016.
{{cite book}}: Проігноровано|website=(довідка) (рос.) - ↑ FilmFestivals.ru (30 травня 2008). Отреставрированная версия «Юппи-Ду» в Венеции (рос.). www.filmfestivals.ru. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 12 грудня 2010.
- ↑ Феномен Челентано. celentano.ru. Г. Богемський. 1986. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 21 жовтня 2014. (рос.)
- ↑ Адриано Челентано - Цитата. tsitaty.com. 2014. Процитовано 21 жовтня 2014. (рос.)
- ↑ Yuppi Du на 65-ом Венецианском Кинофестивале. chelenta.ru. Процитовано 21 жовтня 2014. (рос.)
- ↑ Адриано Челентано. Неисправимый романтик и бунтарь. litread.me. Ірина Файт. 2013. Процитовано 1 жовтня 2016. (рос.)
- ↑
YUPPI DU (festival-cannes.com) (англ.). www.festival-cannes.com. Процитовано 12 грудня 2010.
{{cite web}}:|archive-date=вимагає|archive-url=(довідка)
- Юппі-Ду на сайті IMDb (англ.)
- Юппі-Ду на сайті MYmovies.it (італ.)
|
