Percival Proctor

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Percival Proctor
Призначення:літак зв'язку, навчальний літак
Перший політ:8 жовтня 1939
Знятий з озброєння:1955
На озброєнні у: Королівські ПС Великої Британії
Розробник:Hunting Aircraftd
Виробник:Велика Британія Percival Aircraft
Всього збудовано:1143
Конструктор:Едгар Персіваль[en]
Екіпаж:3-4 особи
Крейсерська швидкість:225 км/год
Максимальна швидкість (МШ):257 км/год
Дальність польоту:805 км
Бойова стеля:4265 м
Довжина:8,59 м
Висота:2,21 м
Розмах крила:12,04 м
Площа крила:18,77 м²
Порожній:1075 кг
Максимальна злітна:1588 кг
Двигуни:1 × De Havilland Gipsy Queen II
Тяга (потужність):210 к.с. (157 кВт)

Percival Proctor у Вікісховищі

Персіваль Проктор (англ. Percival Proctor) — британський одномоторний літак, який використовувався Королівськими повітряними силами за часів Другої світової війни, як літак зв'язку і навчальний літак.

Історія

[ред. | ред. код]

«Персіваль Проктор» розроблявся на базі прийнятого на озброєння літака зв'язку Percival Vega Gull за специфікацією 20/38 міністерства авіації на новий літак для навчання радистів. Через успішного попередника перший прототип здійнявся в повітря вже 8 жовтня 1939 року і отримав офіційне замовлення від армії.

Першою серійною версією став тримісний літак зв'язку P.28 Proctor I (247 побудовано), дві наступні - P.30 Proctor II (175 екз.) і P.34 Proctor III (437 екз.) були навчальними літаками без подвійного керування. Четверта модифікація - P.31 Proctor IV була чотиримісним навчальним літаком сконструйованим за специфікацією T.9/41 і навіть спочатку називалась «Прецептор» (англ. Preceptor) і мала подовжений і вищий фюзеляж. Багато з цих літаків пізніше отримали подвійне керування і використовувались як літаки зв'язку. Один Proctor IV був обладнаний двигуном de Havilland Gipsy Queen (250 к.с.) і використовувався як персональний літак віце-маршала авіації Ральфа Сорлі.

Більшість «Прокторів» в воєнний час виготовлялись підрядною компанією F.Hills and Sons в Манчестері, оскільки власна фабрика Percival в Лутоні виготовляла елементи для літаків Airspeed Oxford і De Havilland Mosquito.

Proctor 5 компанії Field Aircraft в Манчестері. 1953 рік.

На кінець Другої світової війни більше 200 «Прокторів» перший трьох модифікацій були продані в цивільне користування, але Proctor IV стояли на службі аж до 1955 року, коли останні з них продали. Конвертація Proctor IV для потреб цивільних компаній і клубів отримала своє позначення Proctor 5 і окремо було виготовлено 150 літаків. Чотири з них були куплені Королівськими ВПС і під позначенням Proctor C.5 використовувались, як особисті літаки військових аташе. Також було побудовано один екземпляр гідролітака - Proctor 6 для Компанії Гудзонової затоки в Канаді.[1]

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[1]

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Екіпаж: 3-4 особи
  • Довжина: 8,59 м
  • Висота: 2,21 м
  • Розмах крила: 12,04 м
  • Площа крила: 19,77 м²
  • Маса порожнього: 1075 кг
  • Максимальна злітна маса: 1588 кг
  • Двигун: De Havilland Gipsy Queen II XX
  • Потужність: 210 к. с. (157 кВт.)

Льотні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Максимальна швидкість: 257 км/год
  • Крейсерська швидкість: 225 км/год (на висоті 915 м.)
  • Практична стеля: 4265 м.
  • Дальність польоту: 805 км

Література

[ред. | ред. код]
  • Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Percival Proctor

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела
  1. а б Monday, 1984, с. 178.