| dbo:abstract
|
- La demarcació jueva (en rus: черта оседлости, txertà ossédlosti, 'línia d'assentament') és el nom que rep la regió occidental de la frontera de l'Imperi Rus, on es permetia l'assentament de població jueva. La demarcació s'estenia al llarg de tota la frontera amb l'Europa Central. La demarcació jueva comprenia només un 20 % del territori de la Rússia europea, que correspon a les fronteres històriques de la República de les Dues Nacions i que en l'actualitat són els estats de Lituània, Bielorússia, Polònia, Moldàvia, Ucraïna i les parts més occidentals de Rússia. Diverses ciutats incloses en la demarcació en quedaven excloses, de manera que no s'hi permetia l'assentament de jueus. Determinades categories qualificades de jueus podien viure fora de la demarcació, entre ells els que tenien educació superior, els caraïtes, els juhurim, els jueus de Bukharà, els mercaders de la primera guilda o els artesans agremiats. (ca)
- Zóna/linie osídlení (Черта оседлости) bylo ohraničené území v Ruském impériu mezi lety 1791–1917, za jehož hranicemi nesměla většina Židů a Romů mít trvalé bydliště. Ruské právní akty z 19. století obvykle používaly termín „Žid“, jenž původně označoval osoby, které byly členy židovského společenství. V právnické literatuře z počátku 20. století se běžně používal také termín „osoba židovského vyznání“. Výjimku ze zákazu trvalého bydliště mimo tuto Zónu osídlení mělo několik kategorií židovského obyvatelstva, do kterých v různých dobách spadali například obchodníci tzv. první gildy, osoby s vysokoškolským vzděláním, vysloužilí vojáci, řemeslníci registrovaní v řemeslnických dílnách, Karaimové, a také tzv. horští, gruzínští a bucharští Židé. Územní rozloha Zóny osídlení činila kolem roku 1905 1 224 008 km². Území Zóny osídlení bylo původně vymezeno výnosem carevny Kateřiny II., který byl vydán roku 1791. Zde se o této zóně psalo jako o teritoriu Ruska, kde se Židé mohli volně usazovat a obchodovat. Zóna vznikla po druhém dělení Polska, kdy byla jeho východní území včetně tamního židovského obyvatelstva připojena k Ruskému impériu. V zóně vznikly osady podobné městům, kterým se přezdívalo štetly. Ty se nacházely především ve značné části Kongresového Polska, na Litvě, v současném Bělorusku či v Besarábii. Dále se rozprostíraly i na územích, která v současnosti jsou součástí Ukrajiny, nebo také v Latgalsku, které bylo tehdy součástí Vitebské gubernie a dnes spadá pod Lotyšsko. (cs)
- نطاق الاستيطان (بالروسية: Черта́ осе́длости، شيرتا أسيدلوستي، باليديشية: דער תּחום-המושבֿ، در تخوم ها مويشف، بالعبرية: תְּחוּם הַמּוֹשָב، ثوم هاموشاف) منطقة في غرب الإمبراطورية الروسية تغيرت حدودها عبر الزمن، وُجدت بين 1791 إلى 1917، سُمح لليهود بالإقامة الدائمة فيها ومُنعت إقامتهم الدائمة أو المؤقتة خارجها غالبًا. وكان معظم اليهود ممنوعين من الإقامة في عدة مدن داخلها أيضًا. سُمح لعدد محدود من اليهود بالعيش خارجها. كأصحاب التعليم الجامعي والنبلاء والأعضاء الأكثر ثراءً في جمعيات التجار وبعض الحرفيين. وكذلك بعض أفراد الجيش والخدمات المرتبطة بهم، بما في ذلك عائلاتهم وخدمهم. التسمية الإنكليزية لنطاق الاستيطان هي "Pale of Settlement" والمصطلح الإنكليزي القديم المستخدم فيهاpale مشتق من الكلمة اللاتينية palus التي تعني «حصة» واتسع معناها فأصبح «المنطقة المحاطة بسور أو حدود». شمل نطاق الاستيطان كامل بيلاروس وليتوانيا ومولدوفا ومعظم أوكرانيا الحالية وأجزاء من شرق لاتفيا وشرق بولندا وبعض الأجزاء في غرب روسيا، وتعادل تقريبًا منطقة كريزي الكبرى والحدود الروسية الغربية الحالية. امتد بين شرق النطاق أو الخط الحدودي إلى الحدود بين روسيا ومملكة بروسيا (المملكة الألمانية لاحقًا) والإمبراطورية النمساوية المجرية. وكان يشكل 20% من الأراضي الروسية في أوروبا. توافق أراضي النطاق الأراضي التاريخية للكومنولث البولندي الليتواني وهتمانات القوزاق والإمبراطورية العثمانية (مع خانية القرم). كانت الإمبراطورية الروسية في فترة وجود نطاق الاستيطان مسيحية أرثوذكسية في غالبيتها. احتوت المنطقة التي شملها النطاق سكانًا من الكاثوليك والبابوية إلى جانب التعداد الكبير من اليهود. استحوذت عليها الإمبراطورية الروسية عبر سلسلة من الغزوات العسكرية والمناورات الدبلوماسية بين 1654 و1815. الدافع الديني وراء إنشاء نطاق الاستيطان واضح (لدفع الناس للتحول إلى الأرثوذكسية الروسية وهي دين الدولة) مع هذا، يجادل المؤرخون بأن الدوافع وراء إنشاء النطاق والإبقاء عليه كانت دوافع ذات طبيعة اقتصادية وقومية. تزامن انتهاء فرض النطاق وزوال الحدود الرسمية له مع بداية الحرب العالمية الأولى في 1914، وسقوط الإمبراطورية الروسية في آخر الأمر نتيجة ثورات فبراير وأكتوبر عام 1917. (ar)
- Als Ansiedlungsrayon (russisch Черта оседлости Tscherta osedlosti; jiddisch דער תּחום-המושבֿ der tchum-ha-mojschew; hebräisch תְּחוּם הַמּוֹשָב t'ẖum hammoscháv) wird das Gebiet im europäischen Westen des Russischen Kaiserreiches bezeichnet, auf das zwischen Ende des 18. und Anfang des 20. Jahrhunderts das Wohn- und Arbeitsrecht der jüdischen Bevölkerung beschränkt war. Das Gebiet war zuvor größtenteils Bestandteil Polen-Litauens gewesen und mit den Teilungen Polens Ende des 18. Jahrhunderts unter russische Herrschaft gelangt. Der Ansiedlungsrayon, der sich von der Ostsee bis zum Schwarzen Meer erstreckte, umfasste mehr als eine Million Quadratkilometer. Dort lebten Ende des 19. Jahrhunderts beinahe fünf Millionen Juden, die nach dem offiziellen Zensus von 1897 11,46 Prozent der Bevölkerung ausmachten. Der jüdische Bevölkerungsanteil im übrigen Russischen Reich lag bei 0,38 Prozent, wobei die Gouvernements Kurland mit 7,33 Prozent und Livland mit 2,24 Prozent die höchsten Werte erreichten. (de)
- La setla zono (ruse Черта оседлости) estas historia esprimo pri tiu areo, sur kiu la judoj rajtis setli ene de la Rusia Imperio. Tiu areo estas grandparte iama parto de Pollando-Litovio, tiam okcidenta rando de la rusa imperio. Ĝin konsistigis okcidentaj rusaj gubernioj, kreitaj post dispartigoj de Pollando-Litovio, ankaŭ sud-okcidentaj gubernioj apud la Nigra Maro. (eo)
- La Zona de Asentamiento o Zona de Residencia (en ruso, Черта оседлости, romanizado: chertá osédlosti, que también puede traducirse como 'empalizada de asentamiento', derivado del concepto cercado o empalizada como 'zona fronteriza') fue la región fronteriza occidental del Imperio ruso donde el asentamiento de judíos estaba permitido, extendiéndose la jurisdicción de la zona a lo largo de la frontera con Europa Central. Cubriendo el 20 % del territorio de la Rusia europea, la Zona de Residencia corresponde a las fronteras históricas de la República de las Dos Naciones e incluye lo que hoy en día es Bielorrusia, Lituania, Moldavia, Polonia, Ucrania y la parte occidental de Rusia. Además, varias ciudades dentro de la Zona de Residencia estaban excluidas. A un número de judíos cualificados se les permitía vivir fuera de ella. (es)
- La zone de résidence (en russe : Черта оседлости, tchertá ossédlosti ; en yiddish : דער תּחום-המושבֿ, der tkhum-ha-moyshəv ; en hébreu : תְּחוּם הַמּוֹשָב, t'ẖum hammosháv) était la région ouest de l'Empire russe où les Juifs, enregistrés comme tels, étaient cantonnés jusqu'en février 1917 par le pouvoir impérial. Créée par l'impératrice Catherine II de Russie, la zone de résidence correspondait aux territoires conquis par l'Empire russe à partir de 1791 au détriment de la république des Deux Nations (de Pologne et Lituanie) et de la principauté de Moldavie vassale de l'Empire ottoman. Cette zone, comptant pour un quart de la partie européenne de l'Empire russe, incluait la plus grande partie de ce qui est à présent la Lituanie, la Biélorussie, la Pologne, la Moldavie, l'Ukraine et des parties dans l’Ouest de la Russie. Dans ces territoires, les Juifs étaient nombreux, mais ne dépassaient 17 % de la population que dans l'oblast de Grodno et à Varsovie. Leur implantation était ancienne, leur activité économique, culturelle et religieuse était importante. Les plus grandes villes, telle Kiev, étaient initialement exclues de la zone de résidence autorisée aux Juifs. En dehors, et dans les grandes villes de l'Empire russe, seul un nombre limité pouvaient y vivre, généralement enregistrés non comme Juifs mais comme Allemands (Немцы), Polonais ou Russes. (fr)
- The Pale of Settlement (Russian: Черта́ осе́длости, chertá osédlosti; Yiddish: דער תּחום-המושבֿ, der tchum-ha-moyshev; Hebrew: תְּחוּם הַמּוֹשָב, t'ẖum hammosháv) was a western region of the Russian Empire with varying borders that existed from 1791 to 1917 in which permanent residency by Jews was allowed and beyond which Jewish residency, permanent or temporary, was mostly forbidden. Most Jews were still excluded from residency in a number of cities within the Pale as well. A few Jews were allowed to live outside the area, including those with university education, the ennobled, members of the most affluent of the merchant guilds and particular artisans, some military personnel and some services associated with them, including their families, and sometimes their servants. The archaic English term pale is derived from the Latin word palus, a stake, extended to mean the area enclosed by a fence or boundary. The Pale of Settlement included all of modern-day Belarus, Lithuania and Moldova, much of Ukraine and east-central Poland, and relatively small parts of Latvia and what is now the western Russian Federation. It extended from the eastern pale, or demarcation line inside the country, westwards to the Imperial Russian border with the Kingdom of Prussia (later the German Empire) and Austria-Hungary. Furthermore, it comprised about 20% of the territory of European Russia and largely corresponded to historical lands of the former Polish–Lithuanian Commonwealth, Cossack Hetmanate, the Ottoman Empire (with Yedisan), Crimean Khanate, and eastern Principality of Moldavia (Bessarabia). Life in the Pale for many was economically bleak. Most people relied on small service or artisan work that could not support the number of inhabitants, which resulted in emigration, especially in the late 19th century. Even so, Jewish culture, especially in Yiddish, developed in the shtetls (small towns), and intellectual culture developed in the yeshivot (religious schools) and was also carried abroad. The Russian Empire during the existence of the Pale was predominantly Orthodox Christian, in contrast to the area included in the Pale with its large minorities of Jewish, Roman Catholic and until mid-19th century Eastern Catholic population (although much of modern Ukraine, Belarus and Moldova are predominantly Eastern Orthodox). While the religious nature of the edicts creating the Pale is clear (conversion to Russian Orthodoxy, the state religion, released individuals from the strictures), historians argue that the motivations for its creation and maintenance were primarily economic and nationalist in nature. The end of the enforcement and formal demarcation of the Pale coincided with the beginning of World War I in 1914 and then ultimately, the fall of the Russian Empire in the February and October Revolutions of 1917. (en)
- Batas Permukiman (bahasa Rusia: Черта́ осе́длости, chertá osédlosti, bahasa Yiddi: דער תּחום-המושבֿ, der tkhum-ha-moyshəv, Ibrani: תְּחוּם הַמּוֹשָב, tẖum hammosháv) adalah wilayah barat Kekaisaran Rusia dengan perbatasan yang berubah-ubah dari tahun 1791 sampai 1917. Di wilayah ini permukiman permanen Yahudi diizinkan, tetapi di luar itu permukiman permanen atau bahkan yang bersifat sementara dilarang. Kebanyakan orang Yahudi masih tidak boleh tinggal di sejumlah kota di dalam Batas tersebut. Meskipun begitu, orang Yahudi dari golongan tertentu dalam jumlah yang terbatas boleh menetap di luar kawasan ini, seperti mereka dengan pendidikan universitas, mereka yang diangkat menjadi bangsawan, anggota perhimpunan dagang yang paling menonjol, sebagian pengrajin, beberapa personil militer dan beberapa penyedia jasa yang terkait, serta anggota keluarga dan terkadang pelayan mereka. (in)
- Zona di residenza (in russo: Черта оседлости?, Čertá osédlosti, in yiddish: דער תּחום-המושבֿ, der Tkhum-HaMoyshəv, in ebraico: תְּחוּם הַמּוֹשָב?, Tḥum HaMosháv) era il termine dato alla regione dell'Impero russo, lungo il suo confine occidentale, in cui gli ebrei avevano il permesso di risiedere in permanenza, e oltre la quale di solito la residenza era loro interdetta. Si stendeva dalla linea di demarcazione alla frontiera russa con l'Impero tedesco e l'Austria-Ungheria. Sebbene comprendesse solo il 20% del territorio dell'Impero Russo, la Zona di residenza corrispondeva ai confini storici della Confederazione Polacco-Lituana e includeva gran parte delle attuali Lituania, Bielorussia, Polonia, Bessarabia, Ucraina e parti della Russia occidentale. Inoltre, un certo numero di città all'interno della Zona erano escluse da essa. Un numero limitato di ebrei aveva il permesso di vivere fuori dalla Zona, soprattutto coloro che si erano annobiliati, che avevano la possibilità di condurre studi universitari o che facevano parte delle gilde più potenti, soprattutto quella degli artigiani. (it)
- Het vestigingsgebied of paalgebied (Russisch: Черта оседлости; Tsjertá osédlosti,Jiddisch: דער תּחום-המושבֿ, der tkhum-ha-moyshəv) was het westelijkste gebied van het Russische Rijk waar het joden was toegestaan zich permanent te vestigen. Het gebied liep van een demarcatielijn in het oosten naar de buitengrens met Oost- en Midden-Europa. Het gebied omvatte slechts 20% van Europees Rusland en kwam kwam overeen met de historische grenzen van het Pools-Litouwse Gemenebest. Het omvatte een groot deel van het huidige Litouwen, Wit-Rusland, Polen, Moldavië, Oekraïne en gedeelten van West-Rusland. Binnen het vestigingsgebied waren echter wel een aantal steden waar deze toestemming niet voor gold. Enkele kleine categorieën joden mochten buiten het vestigingsgebied wonen. (nl)
- Strefa osiedlenia (również granica osiedlenia, ros. черта оседлости – czerta osiedłosti) – zachodnia część Imperium Rosyjskiego stanowiąca około 20% jego europejskiej części, istniejąca w latach 1791–1917, w której nakazywano zamieszkiwać społeczności żydowskiej, utworzona 23 grudnia 1791 roku na mocy ukazu carycy Katarzyny II. W skład tej strefy wchodziły zachodnie gubernie rosyjskie, utworzone po rozbiorach Polski, także gubernie południowo-zachodnie nadczarnomorskie. (pl)
- Det judiska bosättningsområdet i Kejsardömet Ryssland (ryska: Черта́ осе́длости, tr. tjerta osedlosti) var ett område i västra Ryssland där den judiska befolkningen var hänvisad att bosätta sig. När bosättningsområdet var som störst sträckte det sig längs Rysslands västra gräns från Östersjön ned till Svarta havet. Det existerade från 1791 till 1917. I engelskspråkig historisk forskning används ofta termen Pale of Settlement för området. (Pale betyder påle och i överförd bemärkelse gräns.) (sv)
- Черта́ осе́длости (полное название: Черта́ постоя́нной евре́йской осе́длости) — в Российской империи с 1791 по 1917 год (фактически по 1915 год) — граница территории, за пределами которой запрещалось постоянное жительство евреям (то есть иудеям), за исключением нескольких категорий, в которые в разное время входили, например, купцы первой гильдии, лица с высшим образованием, отслужившие рекруты, ремесленники, приписанные к ремесленным цехам, караимы, горские и бухарские евреи. Площадь территории в Российской империи — около 1 224 008 км². Территория черты оседлости была первоначально определена указом императрицы Екатерины II, от 1791 года, как территория Российской империи, где дозволялось селиться и торговать евреям. Она возникла после Второго раздела Речи Посполитой, когда её восточные территории, вместе с местным еврейским населением, по международному договору, отошли к Российской империи. Черта оседлости охватывала специально оговорённые населённые пункты городского типа — местечки (в сельской местности проживание не дозволялось) значительной части Царства Польского, Литвы, Белоруссии, Бессарабии, Латгалии, которая была частью Витебской губернии, а сейчас — Латвии, а также части территории современной Украины, соответствующей южным губерниям Российской империи. (ru)
- A Zona de Assentamento Judaico na Rússia (1791-1917) (em russo: Черта́ осе́длости, chertá osédlosti, em iídiche: דער תּחום-המושבֿ der tkhum-ha-moyshəv, em hebraico: תְּחוּם הַמּוֹשָב, tḥùm ha-mosháv), é o termo correspondente a uma determinada região exclusiva do Império Russo que era designada aos judeus, sendo proibida a sua residência no restante da Rússia. Foi determinada entre uma linha de demarcação (pale) oriental, para separar a região do restante do império, e outra linha, ocidental, que coincidia com a fronteira russa com o Reino da Prússia (posteriormente Império Alemão) e do Império Austro-Húngaro. A Zona de Assentamento Judaico tinha o tamanho de 20% do território da Rússia Ocidental e correspondia às fronteiras históricas do antiga Comunidade Polaco-Lituana. Incluía os territórios atuais da Lituânia, Bielorrússia, Polônia, Moldávia, Ucrânia e partes da Rússia Ocidental. Os judeus também foram excluídos de residir em um grande número de cidades dentro da própria Zona. A um limitado número de categorias profissionais (como médicos) se permitia viver fora desta zona. O Zona, com grande população judaica e também católica, foi conquistado pelo Império Russo (majoritariamente de religião ortodoxa) numa série de conquistas militares e manobras diplomáticas entre 1791 e 1835, em especial as Partilhas da Polônia, e durou até a queda do Império Russo em 1917. (pt)
- Межа, або смуга осілості (рос. Черта оседлости) — територія компактного проживання євреїв у Російській імперії, визначена імперським урядом з метою запобігання проникнення їх у великоросійські губернії і захисту російського підприємництва від єврейської конкуренції. У 1791 р. після скарг московського і смоленського купецтва та звинувачення євреїв у «підриві торгівлі» Катерина II визначила особливим списком місцевості, за межами яких представникам цієї національності не дозволялося проживати. Смуга осілості була одним із порушень прав людини, зокрема права на вільний вибір місця проживання. Водночас — це також система преференційних і заохочувальних юридичних норм, що надавали право повсюдного мешкання в Російській імперії окремим («корисним» в очах центральної влади) групам єврейського населення, чий досвід мав слугувати прикладом для наслідування єврейському загалові. Вперше смуга осілості була визначена відповідно до указу 1791 року. До неї увійшли Катеринославська, Київська, Волинська, Подільська, Херсонська, Таврійська, Чернігівська, Полтавська, Мінська, Віленська, Бессарабська, Астраханська та Кавказька губернії, а також Курляндія. Оскільки три останні в 1829 та 1835 роках були виключені з-поміж регіонів, де євреї могли б селитися, то вони зосереджувалися переважно в західних губерніях та в Україні. За Миколи І євреї були обмежені у праві проживання в містах. Їм не дозволялося селитися в Києві, Миколаєві, Севастополі та в козацьких і державних селах Полтавщини. У багатьох містах виникли спеціальні квартали, в яких мали мешкати лише євреї. Єврейське населення в українських губерніях смуги осілості у другій половині XIX століття постійно зростало і на 1880 рік становило понад 1,5 мільйонів осіб, або ж більше половини загальної їх кількості в смузі осілості всієї Росії, та половина єврейського населення України мешкала у містечках. На початку XX століття смуга осілості залишалася, але багато євреїв уже мешкали за її межами. Проіснувала до 1917 року. (uk)
- 栅栏区（俄語：Черта́ осе́длости，意第緒語：דער תּחום-המושבֿ，希伯来语：תְּחוּם הַמּוֹשָב，英語：Pale of Settlement），又譯隔離屯墾帶（區）、定居區，是沙俄西部的一个区域，是沙俄允许并仅允许犹太人永久居住的地方。地理位置上，它西接普鲁士帝国和奥匈帝国。 沙俄对于犹太人居住于此的限制也有一些例外，某些犹太人（如受过特殊或高等教育的、高校学生、高级手工艺人、士兵、军队的裁缝、有头衔的人）和他们的家人，被允许生活在定居区之外。在某些特殊时期，犹太人也可以通过赦免离开定居区，但这些赦免并不可靠，事实上，直到1981年，数以千计的犹太人仍然被从圣彼得堡、莫斯科等大城市遣返回定居区。 这块区域的人群以信仰天主教和犹太教为主，它是在1791到1835年的漫长岁月中，被以东正教为主导宗教的沙俄帝国通过军事和外交手段逐渐攻占的。直到1917年沙俄帝国灭亡，这块区域才解体。它曾占据了沙俄欧洲部分的20%的领土，盘踞在沙俄和波兰立陶宛联邦，及克里米亚汗国的边境。它对应于今天立陶宛、白俄罗斯、摩尔多瓦、拉脱维亚、乌克兰和俄罗斯西部的版图。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- La setla zono (ruse Черта оседлости) estas historia esprimo pri tiu areo, sur kiu la judoj rajtis setli ene de la Rusia Imperio. Tiu areo estas grandparte iama parto de Pollando-Litovio, tiam okcidenta rando de la rusa imperio. Ĝin konsistigis okcidentaj rusaj gubernioj, kreitaj post dispartigoj de Pollando-Litovio, ankaŭ sud-okcidentaj gubernioj apud la Nigra Maro. (eo)
- Het vestigingsgebied of paalgebied (Russisch: Черта оседлости; Tsjertá osédlosti,Jiddisch: דער תּחום-המושבֿ, der tkhum-ha-moyshəv) was het westelijkste gebied van het Russische Rijk waar het joden was toegestaan zich permanent te vestigen. Het gebied liep van een demarcatielijn in het oosten naar de buitengrens met Oost- en Midden-Europa. Het gebied omvatte slechts 20% van Europees Rusland en kwam kwam overeen met de historische grenzen van het Pools-Litouwse Gemenebest. Het omvatte een groot deel van het huidige Litouwen, Wit-Rusland, Polen, Moldavië, Oekraïne en gedeelten van West-Rusland. Binnen het vestigingsgebied waren echter wel een aantal steden waar deze toestemming niet voor gold. Enkele kleine categorieën joden mochten buiten het vestigingsgebied wonen. (nl)
- Strefa osiedlenia (również granica osiedlenia, ros. черта оседлости – czerta osiedłosti) – zachodnia część Imperium Rosyjskiego stanowiąca około 20% jego europejskiej części, istniejąca w latach 1791–1917, w której nakazywano zamieszkiwać społeczności żydowskiej, utworzona 23 grudnia 1791 roku na mocy ukazu carycy Katarzyny II. W skład tej strefy wchodziły zachodnie gubernie rosyjskie, utworzone po rozbiorach Polski, także gubernie południowo-zachodnie nadczarnomorskie. (pl)
- Det judiska bosättningsområdet i Kejsardömet Ryssland (ryska: Черта́ осе́длости, tr. tjerta osedlosti) var ett område i västra Ryssland där den judiska befolkningen var hänvisad att bosätta sig. När bosättningsområdet var som störst sträckte det sig längs Rysslands västra gräns från Östersjön ned till Svarta havet. Det existerade från 1791 till 1917. I engelskspråkig historisk forskning används ofta termen Pale of Settlement för området. (Pale betyder påle och i överförd bemärkelse gräns.) (sv)
- 栅栏区（俄語：Черта́ осе́длости，意第緒語：דער תּחום-המושבֿ，希伯来语：תְּחוּם הַמּוֹשָב，英語：Pale of Settlement），又譯隔離屯墾帶（區）、定居區，是沙俄西部的一个区域，是沙俄允许并仅允许犹太人永久居住的地方。地理位置上，它西接普鲁士帝国和奥匈帝国。 沙俄对于犹太人居住于此的限制也有一些例外，某些犹太人（如受过特殊或高等教育的、高校学生、高级手工艺人、士兵、军队的裁缝、有头衔的人）和他们的家人，被允许生活在定居区之外。在某些特殊时期，犹太人也可以通过赦免离开定居区，但这些赦免并不可靠，事实上，直到1981年，数以千计的犹太人仍然被从圣彼得堡、莫斯科等大城市遣返回定居区。 这块区域的人群以信仰天主教和犹太教为主，它是在1791到1835年的漫长岁月中，被以东正教为主导宗教的沙俄帝国通过军事和外交手段逐渐攻占的。直到1917年沙俄帝国灭亡，这块区域才解体。它曾占据了沙俄欧洲部分的20%的领土，盘踞在沙俄和波兰立陶宛联邦，及克里米亚汗国的边境。它对应于今天立陶宛、白俄罗斯、摩尔多瓦、拉脱维亚、乌克兰和俄罗斯西部的版图。 (zh)
- نطاق الاستيطان (بالروسية: Черта́ осе́длости، شيرتا أسيدلوستي، باليديشية: דער תּחום-המושבֿ، در تخوم ها مويشف، بالعبرية: תְּחוּם הַמּוֹשָב، ثوم هاموشاف) منطقة في غرب الإمبراطورية الروسية تغيرت حدودها عبر الزمن، وُجدت بين 1791 إلى 1917، سُمح لليهود بالإقامة الدائمة فيها ومُنعت إقامتهم الدائمة أو المؤقتة خارجها غالبًا. وكان معظم اليهود ممنوعين من الإقامة في عدة مدن داخلها أيضًا. سُمح لعدد محدود من اليهود بالعيش خارجها. كأصحاب التعليم الجامعي والنبلاء والأعضاء الأكثر ثراءً في جمعيات التجار وبعض الحرفيين. وكذلك بعض أفراد الجيش والخدمات المرتبطة بهم، بما في ذلك عائلاتهم وخدمهم. التسمية الإنكليزية لنطاق الاستيطان هي "Pale of Settlement" والمصطلح الإنكليزي القديم المستخدم فيهاpale مشتق من الكلمة اللاتينية palus التي تعني «حصة» واتسع معناها فأصبح «المنطقة المحاطة بسور أو حدود». (ar)
- La demarcació jueva (en rus: черта оседлости, txertà ossédlosti, 'línia d'assentament') és el nom que rep la regió occidental de la frontera de l'Imperi Rus, on es permetia l'assentament de població jueva. La demarcació s'estenia al llarg de tota la frontera amb l'Europa Central. La demarcació jueva comprenia només un 20 % del territori de la Rússia europea, que correspon a les fronteres històriques de la República de les Dues Nacions i que en l'actualitat són els estats de Lituània, Bielorússia, Polònia, Moldàvia, Ucraïna i les parts més occidentals de Rússia. (ca)
- Zóna/linie osídlení (Черта оседлости) bylo ohraničené území v Ruském impériu mezi lety 1791–1917, za jehož hranicemi nesměla většina Židů a Romů mít trvalé bydliště. Ruské právní akty z 19. století obvykle používaly termín „Žid“, jenž původně označoval osoby, které byly členy židovského společenství. V právnické literatuře z počátku 20. století se běžně používal také termín „osoba židovského vyznání“. Výjimku ze zákazu trvalého bydliště mimo tuto Zónu osídlení mělo několik kategorií židovského obyvatelstva, do kterých v různých dobách spadali například obchodníci tzv. první gildy, osoby s vysokoškolským vzděláním, vysloužilí vojáci, řemeslníci registrovaní v řemeslnických dílnách, Karaimové, a také tzv. horští, gruzínští a bucharští Židé. Územní rozloha Zóny osídlení činila kolem roku 1905 (cs)
- La Zona de Asentamiento o Zona de Residencia (en ruso, Черта оседлости, romanizado: chertá osédlosti, que también puede traducirse como 'empalizada de asentamiento', derivado del concepto cercado o empalizada como 'zona fronteriza') fue la región fronteriza occidental del Imperio ruso donde el asentamiento de judíos estaba permitido, extendiéndose la jurisdicción de la zona a lo largo de la frontera con Europa Central. (es)
- Als Ansiedlungsrayon (russisch Черта оседлости Tscherta osedlosti; jiddisch דער תּחום-המושבֿ der tchum-ha-mojschew; hebräisch תְּחוּם הַמּוֹשָב t'ẖum hammoscháv) wird das Gebiet im europäischen Westen des Russischen Kaiserreiches bezeichnet, auf das zwischen Ende des 18. und Anfang des 20. Jahrhunderts das Wohn- und Arbeitsrecht der jüdischen Bevölkerung beschränkt war. Das Gebiet war zuvor größtenteils Bestandteil Polen-Litauens gewesen und mit den Teilungen Polens Ende des 18. Jahrhunderts unter russische Herrschaft gelangt. (de)
- The Pale of Settlement (Russian: Черта́ осе́длости, chertá osédlosti; Yiddish: דער תּחום-המושבֿ, der tchum-ha-moyshev; Hebrew: תְּחוּם הַמּוֹשָב, t'ẖum hammosháv) was a western region of the Russian Empire with varying borders that existed from 1791 to 1917 in which permanent residency by Jews was allowed and beyond which Jewish residency, permanent or temporary, was mostly forbidden. Most Jews were still excluded from residency in a number of cities within the Pale as well. A few Jews were allowed to live outside the area, including those with university education, the ennobled, members of the most affluent of the merchant guilds and particular artisans, some military personnel and some services associated with them, including their families, and sometimes their servants. The archaic Engl (en)
- Batas Permukiman (bahasa Rusia: Черта́ осе́длости, chertá osédlosti, bahasa Yiddi: דער תּחום-המושבֿ, der tkhum-ha-moyshəv, Ibrani: תְּחוּם הַמּוֹשָב, tẖum hammosháv) adalah wilayah barat Kekaisaran Rusia dengan perbatasan yang berubah-ubah dari tahun 1791 sampai 1917. Di wilayah ini permukiman permanen Yahudi diizinkan, tetapi di luar itu permukiman permanen atau bahkan yang bersifat sementara dilarang. Kebanyakan orang Yahudi masih tidak boleh tinggal di sejumlah kota di dalam Batas tersebut. Meskipun begitu, orang Yahudi dari golongan tertentu dalam jumlah yang terbatas boleh menetap di luar kawasan ini, seperti mereka dengan pendidikan universitas, mereka yang diangkat menjadi bangsawan, anggota perhimpunan dagang yang paling menonjol, sebagian pengrajin, beberapa personil militer dan b (in)
- La zone de résidence (en russe : Черта оседлости, tchertá ossédlosti ; en yiddish : דער תּחום-המושבֿ, der tkhum-ha-moyshəv ; en hébreu : תְּחוּם הַמּוֹשָב, t'ẖum hammosháv) était la région ouest de l'Empire russe où les Juifs, enregistrés comme tels, étaient cantonnés jusqu'en février 1917 par le pouvoir impérial. Dans ces territoires, les Juifs étaient nombreux, mais ne dépassaient 17 % de la population que dans l'oblast de Grodno et à Varsovie. Leur implantation était ancienne, leur activité économique, culturelle et religieuse était importante. (fr)
- Zona di residenza (in russo: Черта оседлости?, Čertá osédlosti, in yiddish: דער תּחום-המושבֿ, der Tkhum-HaMoyshəv, in ebraico: תְּחוּם הַמּוֹשָב?, Tḥum HaMosháv) era il termine dato alla regione dell'Impero russo, lungo il suo confine occidentale, in cui gli ebrei avevano il permesso di risiedere in permanenza, e oltre la quale di solito la residenza era loro interdetta. Si stendeva dalla linea di demarcazione alla frontiera russa con l'Impero tedesco e l'Austria-Ungheria. (it)
- Черта́ осе́длости (полное название: Черта́ постоя́нной евре́йской осе́длости) — в Российской империи с 1791 по 1917 год (фактически по 1915 год) — граница территории, за пределами которой запрещалось постоянное жительство евреям (то есть иудеям), за исключением нескольких категорий, в которые в разное время входили, например, купцы первой гильдии, лица с высшим образованием, отслужившие рекруты, ремесленники, приписанные к ремесленным цехам, караимы, горские и бухарские евреи. (ru)
- A Zona de Assentamento Judaico na Rússia (1791-1917) (em russo: Черта́ осе́длости, chertá osédlosti, em iídiche: דער תּחום-המושבֿ der tkhum-ha-moyshəv, em hebraico: תְּחוּם הַמּוֹשָב, tḥùm ha-mosháv), é o termo correspondente a uma determinada região exclusiva do Império Russo que era designada aos judeus, sendo proibida a sua residência no restante da Rússia. Foi determinada entre uma linha de demarcação (pale) oriental, para separar a região do restante do império, e outra linha, ocidental, que coincidia com a fronteira russa com o Reino da Prússia (posteriormente Império Alemão) e do Império Austro-Húngaro. (pt)
- Межа, або смуга осілості (рос. Черта оседлости) — територія компактного проживання євреїв у Російській імперії, визначена імперським урядом з метою запобігання проникнення їх у великоросійські губернії і захисту російського підприємництва від єврейської конкуренції. У 1791 р. після скарг московського і смоленського купецтва та звинувачення євреїв у «підриві торгівлі» Катерина II визначила особливим списком місцевості, за межами яких представникам цієї національності не дозволялося проживати. Смуга осілості була одним із порушень прав людини, зокрема права на вільний вибір місця проживання. (uk)
|
.jpg?width=300)
.jpg?width=300){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.jpg){kind=link}
